У ніч Вальпургієву небо потемніло,
Здригнулося від грому і дощу.
Немов злякалося диявольської сили,
Що тішилась у горах досхочу.
Чечітку лихо чортенята вибивали
Аж сипалися іскри з-під копит.
В гнилому озері русалки танцювали,
Сяйнув очима чорний ворожбит.
На мітлах пронеслися відьми, наче птиці,
Оголюючи тіло на льоту.
Ловили і жбурляли сині блискавиці,
Що розрізали ночі чорноту.
А стогони і крики, тупіт, свИсти
Котилися луною між дерев.
Настала північ. І прибув нечистий
Під моторошний стоголосий рев.
До третіх півнів десь у горах стугоніло.
А потім регіт божевільний стих.
Та знов у чорну ніч збереться дика сила
За тінню гір та у лісах густих.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місто мороку
PoetryПориньте крізь морок і пітьму у моторошні, містичні сни, де невідомі істоти наспівують рядки дивних пісень, що й стали основою для віршів. У порожніх будинках, що їх поглинає степ і пустка, чути відгомін древніх ритуалів. Шепіт нічного вітру розмовл...
