У чорній воді, у глибокій воді,
Де промені сонця не сяють.
У тій каламутній, в'язкій глибині
Істоти незнані співають.
Їх очі смарагдовим сяйвом пала.
Воно людей з розуму зводить.
Поглине нещасних глибока вода,
Бо душ їй невинних не досить.
Сі води є прокляті спокон віків.
Обходять їх ген стороною.
А необережних чекають в пітьмі
І кличуть кудись за собою
Величні й небачені монстри глибин...
Чи, може, не монстри - русалки?
А може, король злий, зоставшись один,
На люд насила свої чари,
Щоб не каламутили воду вони,
Яка таємниці ховає.
Бо в тій непроглядній в'язкій глибині
Істоти незнані блукають.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Місто мороку
PoesieПориньте крізь морок і пітьму у моторошні, містичні сни, де невідомі істоти наспівують рядки дивних пісень, що й стали основою для віршів. У порожніх будинках, що їх поглинає степ і пустка, чути відгомін древніх ритуалів. Шепіт нічного вітру розмовл...
