Куди стелиться доріжка? Битим шляхом

Частина 21

На четверту добу після дивного сну Семен прокинувся і ніяк не міг втямити, що він робить на дежанці в курені діда Гаврила. Першим ділом подумав, що чимось так нашкодив кошовому, що той угрів його кулаком по голові, через що й опинився джура під опікою знахара. Останнє, що Шевчик пам'ятав – це як Сірко наказав йому прибрати в світлиці після наради з курінними. Але замість того, щоб повитирати долівку од калюж від снігу – гості нанесли його до отаманського куреня нівроку, Семен поліз до зброї на стіні. Може, це й не сподобалося кошовому? Невже отаман так приклався до його голови, що знадобилася поміч Гаврила?

Друге, що Сірків джура не міг збагнути – це куди поділися дід Петро та матір, які щойно так любо розмовляли з ним, стоячи біля відчинених воріт, за якими випромінювалося дивне світло. І було там так спокійно й затишно, що Семен хотів і собі пройти крізь цю браму. Але дід суворо кивав головою й проказував, що онукові туди ще зарано. Мати на знак згоди зі свекром кивала головою і просила молодшого сина приглянути за батьком, старшим братом та сестрою, а ще обіцяла зустріти Семена біля цих воріт, коли настане його пора.

Повернувшись до тями, хлопчина не побачив ані світла, ані родичів, лише схиленого над ним знахара.

– Прийшов до тями? У голові не шумить, не гуде?

Семен заперечливо закрутив головою і хотів оповісти дідові про свій сон, але старий подав йому кухлика із якимсь варивом і сказав:

– Випий цього узвару і забудь усе, що ти бачив увісні. Мудрі люди й так знають, що там було, а дурням про те й знати не треба. Коли стануть розпитувати – просто мовчи, або вдавай, що не тямиш, чого від тебе хочуть. Тепер ти один з-поміж нас...

– Ви теж бачили те світло? І кошовий наш...

– Семене, я сказав – забудь. Там, у печі, затірка гаряча – замори хробака в животі та повертайся до отаманського куреня. Там для тебе чимало роботи зібралося, поки ти тут вилежувався.

– А Настя? Ми дізналися, що з нею сталося?

– Гм, – проказав дід. – А ти не пам'ятаєш нічого з того, що оповідав нам того вечора?

– Не пам'ятаю... А що я оповідав?

– Менше знатимеш – менше патякатимеш. Але ти впорався з усім, про що я тебе просив.

Повернувшись до отаманського куреня, Шевчик, як раніше, виконував усі доручення Сірка, нічим не відрізняючись од звичайного джури. Але поголос про те, що молодший син Данила Вернидуба – відун і характерник – уже пішов гуляти Кошем. Однолітки, якій так сторонилися Семена після того, як він урятував Січ від бусурманів, ще дужче стали його побоюватися, почувши, що малий Шевчик тривожив душу Кривогуба. А коли хлопчина, маючи вільну хвилю, вправлявся у стрільбі з лука, вже ніхто не вишиковувався в чергу, аби повчитися в такого вправного стрільця. Подейкували, що стіли в ціль йому сам нечистий носить. Навіть Іван, Василь та Карпо не були такими щирими, як раніше, й не залучали приятеля до своїх витівок.