Дамір у гаремах султана та кримських ханів провів уже понад чотири десятки років, з того часу, як його, восьмирічного хлопчика з бідного селища в Балканських горах, привезли до Стамбула в дарунок падишаху. Зачарований величчю цього давнього міста на початках, він зненавидів столицю Османів після того, що з ним зробили.
Даміра не віддали під опіку анатолійським селянам, котрі привчили би його до покори та переповіли основні тези Корану. Не потрапив він відтак і до корпусу аджемі, щоб стати яничаром і прославитися на полях битв чи під час двірцевих інтриг. Замість бідної хижини чи суворої казарми він опинився одразу у розкішному палаці, де ним та ще двома хлопцями заопікувався дивний чоловік з жіночоподібним голосом. Звали того чоловіка Саїдом, і хлопці й гадки не мали, ким він є насправді. Улесливими словами він розписував розкішне життя в палаці, частував дітлахів щербетом і пахлавою. Аж поки одного дня не повів своїх вихованців до цирюльника. Начебто для того, щоб підстригти волосся...
Ось уже чотири десятки років Даміру час від часу сниться один і той же жахливий сон, який був правдою...
Міцні руки обхопили хлопця – і за мить він опинився на столі голим і з зв'язаними руками та ногами. Чоловік із чорною бородою та горбатим носом, усміхаючись у хижому оскалі, тримав у руках кривого ножа. Дамір і зойкнути не встиг, як усе, що раніше теліпалося між ногами, одчикрижили гострим лезом, а рану припекли розпеченим залізом. Таке ж учинили і з іншими хлопцями. Після цього їх трьох закопали по шию в гарячий пісок.
Дамір поморщився, пригадавши той нестерпний біль при сечовипусканні, який мучив його кілька місяців. Рана гноїлася і нестерпно пекла, а руки були все ще зв'язані, аби її бодай почухати. Два інших хлопці – його однолітки – померли від зараження крові, а він вижив... Вижив, щоб назавжди стати такою ж жіночоподібною істотою із тонким голосом і вічною проблемою при сечовипусканні.
Дамір поправив бамбукову трубочку, яка вперлася у стегно, і прошепотів прокляття...
Коли рана зажила, почалося життя в бараках і обов'язки євнуха без найменшої перспективи. У фаворі були темношкірі кастрати з Судану та Ефіопії, а білошкірим вихідцям із Балканських та Кавказьких гір відводилася роль прислуги...
Але доля, завдавши стількох прикрощів у дитинстві, виявилася милосердною – його, як подарунок, віддали в гарем кримського хана.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Куди стелиться доріжка? Битим шляхом
Ficción histórica«Битим шляхом» - це продовження книги «Куди стелиться доріжка» У ньому Ви дізнаєтеся про подальшу долю Настуні, про те, як складуться взаємини Павла та Мар'яни, що утне Семен, та що придумає славний кошовий Війська Запорізького-низового Іван Сірко...
