Незрячий наложник

1

Кінець весни і початок літа - це час обожнюваний багатьма. Сонце ще не припікає, а листя дерев наповнені ніжно-зеленим. В таку гарну погоду, навіть кіт ліниво розвалиться і тихо нявкаючи, підгорне лапки, задрімаючи, перетворившись на білосніжного пагорба. Принаймні кіт незрячого наложника такий.

Незрячий наложник чує тихий звук котячих лап, ступаючих по землі, сліпий наложник чує тихе м'яукання кота, що схоже на плач, чує шелест вітру по його хутрі і він не може стримати усмішки.

Він спускається сходами, один маленький крок після іншого маленького кроку до середини подвір'я. Він обережно сідає у своє ротанґове(1) крісло, щоб насолодитися цим безтурботним полуднем. Весь час він усміхається.

Ніхто не знає, коли незрячий наложник увійшов до палацу, ніхто не знає, чому він ув'язнений у холодному палаці(2). Ніхто навіть не знає, чому він незрячий.

У палаці хтось скаже, що незрячий наложник мав високу температуру, коли був немовлям, від якої він ледь не втратив життя.

Згодом, не зважаючи на подолання хвороби, його очі не могли бачити знову.
Інші скажуть, що коли незрячий наложник увійшов до палацу, його очі були красивими і повними життя, але хто знає, що сталося згодом, що його очі закінчили так.

У палаці слуги і палацові покоївки однаково будуть сперечатися про його очі, але ніхто не може переконати інших. Минає час і не багато людей пам'ятає його ім'я, через те, що він незрячий вони кличуть його незрячим наложником. Зараз навіть імператорські дружини називають його таким чином, і ніхто не пам'ятає його ім'я.

Але всі люди у палаці знали, що там, у холодному палаці, живе незрячий наложник, що має білосніжного кота. Цього кота звати Ю Лі і він є найбільшим скарбом незрячого наложника.

Все тіло Ю Лі білосніжне, жодного кольорового волоска. На дотик воно найм'якше, на відчуття найбільш атласна річ, навіть краще, ніж торкатися до найдорожчого шовкового одягу. Давайте не згадувати його проникливі котячі очі, що, ніби, могли засмоктати самі душі людей.

Незрячий наложник ставиться до цього кота, як до найулюбленішого, аж до того, що засинає з ним на руках. Але Ю Лі дуже пустотливий кіт, який часто втікає із холодного палацу. Як тільки він вирішить піти, жодного його волоску не буде видно.