Незрячий наложник

13

Імператор сидів у своєму кабінеті, займався читанням та вносив поправки в документи. Ззовні лив сильний, густий, мов завіса, дощ. Він підняв голову, щоб глянути у вікно, після чого знову вернувся до роботи.

– Мешканець з кварталу прислуги був затриманий при спробі побачитись з Вашою Високістю. Він відмовляється піти та продовжує стояти під дощем, – доклав хтось, увійшовши в кабінет.

Імператор зморщив лоб:

– Квартал прислуги? Ця людина, випадково, не незряча?

Слуга відповів:

– Ні, у цієї людини з очима все гаразд.

Імператор відпив трохи чаю та сказав:

– Запитайся у нього, що трапилось.

Слуга відповів коротке “гаразд” та покинув кабінет. За якусь мить він вернувся та, приблизившись до Імператора, прошепотів щось йому на вухо.

Серце імператора вмить охололо:

– Незрячий Наложник зник?!

Слуга з палацу, кланяючись, відповів:

– Саме так сказала та людина. Ваш покірний слуга припускає, що він міг заблукати під час зливи. Також я припускаю ймовірність того, що він міг послизнутися на слизькій землі через необережність та звалитися в ставок…

– ЗАМОВКНИ!!! – гучно викрикнув Імператор, – Чому ти все ще не відправив людей на його пошуки?!

Він раптово підвівся та всього за декілька кроків опинився назовні. Завіса з дощу вмить перетворила його тінь на велику розмиту пляму.

Слуга з палацу швиденько взяв парасольку та поспішив за ним, потрапляючи під дощ.

Імператор поспішив в сторону Імператорського саду. Каміння на дорозі було настільки чистим від проливного дощу, що вистачило б всього одного необережного руху, аби хтось міг послизнутися та впасти.

З часом до пошукової групи приєдналося все більше прислуги. Вони уважно шукали скрізь, розійшовшись по території палацу в кожному напрямку.

Раптом зі сторони бамбукового лісу пролунав голос:

– Я знайшов його!

Тримаючи курс на джерело звуку, Імператор рушив прямо в Бамбуковий ліс. Земля під його ногами була вогкою настільки, що кожний крок залишав у ній після себе глибоку ямку.