Незрячий наложник

15

Цього вечора Сяо Бао годував Ю Лі її звичайним кормом.

Незрячий Наложник вийшов зі своєї кімнати й запитав:

– У нас дома є вино?

Подумавши трохи, Сяо Бао відповів йому:

– Здається, під час фестивалю Дваньву Генерал Ці відправив людей за вином. Пане, чому ви питаєте?

Незрячий Наложник стиснув губи, опустивши очі до землі:

– Нічого такого, просто раптом захотілося випити трохи вина.

Сяо Бао посміявся з його слів:

– Дивно, Пан раніше ніколи не пив вина.

Обличчя Незрячого Наложника злегка зашарілось*, він міцно переплів свої руки.

*Почервоніло, вкрилося рум’янцем;

Сяо Бао сказав йому:

– Пане, зачекайте тут, я принесу вино.

Незабаром після цього, він повернувся, тримаючи в руках маленький, проте вишуканий, глечик з вином всередині й поставив його на стіл.

Незрячий Наложник, намацавши пляшку, міцно схопив його у свої обійми й швидко пішов за ворота двору.

Сяо Бао здивувався та приголомшено запитав:

– Пане, ви кудись збираєтесь?

Незрячий Наложник повернув голову й поспішно відповів:

– Мм! – він прискорив свій крок та вийшов з двору.

Сяо Бао викрикнув з воріт:

– Куди саме, Пане? Як тільки я погодую кішку, я піду разом з вами!

Незрячий Наложник швидко заперечив:

– Я хочу випити на самоті. Немає потреби йти зі мною.

– Пане, будьте обережні по дорозі… – Сяо Бао так і не закінчив говорити те, що збирався сказати.

Самотній силует Незрячого Наложника вже встиг зникнути за чорною завісою ночі.

-----

Імператор сидів у Імператорському саду, попиваючи алкоголь з закусками.

Несподівано, він помітив чиюсь фігуру, яка йшла в його сторону.

Він не міг не здивуватися:

«Чому він вирішив прийти сюди в такий пізній час?»

Незрячий Наложник, обіймаючи глечик вина, зупинився недалеко від Імператора. Він шалено намагався знайти кам’яний стіл та лавку, покладаючись на дотик та свою пам’ять.