Відкрий своє серце...

Розділ 4

pov Адам

Кров... сльози... крики... пустота...темнота...це кінець?

Адам 10 років

Мама зайшла в кімнату і попросила сховатись в шафу, а потім вийшла я почув крик мами, постріли, тоді тишину, хтось зайшов в мою кімнату, я привідкрив древі шафи і побачив чоловіка з пістолетом в руках у него був противний шрам на лиці, він пройшовши кімнатою і вийшов.
Через пару годин почулись сирени поліцейський машин. Мене знайшов мій дядя і вивів з кімнати. На стінах, на підлозі була кров, така червона і її так багато, і цей запах...запах.. червона...кров...

Наші дні...

Мене називають сущим адом, але вони не знають який ад я пережив, коли мені було 14 я в перше убив, у 18 я помстився людям убивших мою сім'ю маму, тата, тьотю.
Я помстився за кожного, того маленького милого хлопчика не існує, є тільки тьма, пустота...

Я заходжу у кабінет до дяді і уже готуюсь до гіршого..

-Мій любий племінник, радий тебе бачити, проходи.
Я прохожу в його кабінет і сідаю на крісло навпроти нього.

-Ти хотів поговорити?-зразу переходжу до діла, хоча і так знаю про що піде мова..

-Ти знаєш я уже не молодий, дітей у мене не має-сумно відповідає він після смерті тьоті він більше нікого не шукав занадто сильно любив тай досі любить.-Після моєї смерті всьо моє перейде тобі- хоча і так майже всі його клуби, заклади належать мені.- Тому я подумав нащот цього і дещо зрозумів, ти звісно справися, але...-я знав про що піде річ це уже не перша розмова.-Я даю тобі шість місяців і за цей час ти повинен одружитися і тільки тоді я складу заповіт і відам всьо майно тобі.

Чорт я знав що він хоче щоб у мене була сім'я, але не думав що дійде до такого. Шість місяців щоб одружитися вот ж блін..

-Кхм.. ти ж знаєш я проти цієї фігні як шлюб, я не розумію для чо...-дядя піднімає руку і я затикаюсь.

-Якщо не одружися то навіть не думай що щось получиш.

Да мені потрібні його клуби фірма для того щоб і далі робити те що планував якщо він це забере я буду наче без рук, бо всьо що він має виключно моя заслуга дядя ж просто сидить і роби вигляд ніби прави цим усім, але насправді правлю я.

-Тому подумай добре, а зараз можеш іти.
Я піднімаюсь та виходжу з кабінету, мій дядя людина принципу і він вважає що сім'я дуже життєво потрібна, тому постійно говорили що у 27 я повинен думати про сім'ю.

Після зустрічі рішаю піти у клуб та розслабитись.
Заходжу і зразу замічаю Діна та Лео, вони як завжди сидять у віп місці а на їхніх колінах сидя якісь дівчата. Дін перший замічає мене та сальтує стаканом напевно у ньому віскі. Лео сидить мовчки як і завжди.
Дін Морі та Лео Вінтенто, мої найкращі друзі, ми знайомі ще з дитинства, виросли разом і зараз ми правимо разом. Ми усі дуже різні Дін весельчак в нашій компанії, навіть безбашений, можна сказати без тормозів, в той час Лео росудливий, скритий, мені навіть здається що він би був ліпшим керівником ніж я.
Я сідаю біля них і замовляю випивку.

-Ооо привіт, як пройшла зустріч з нашим босом - останне слово Дін виділяє так як босом являюсь я а по документах дядя- Знову були веселі розмови, надіюсь на цей раз ти не сказав йому що пішов в монахи і сім'ї у тебе не буде- Дін як завжди знущається, він кладе руку на серце ніби воно заболіло і продовжує- А то в бідного дяді стане інфаркт і ми усі утратимо його - його голос пропітаний сарказмом, я кидаю у нього якусь бумажку зі стола, а він тільки сміється.

-Так як пройшла зустріч?- питає Лео і надпиває зі свого стакана.

-У мене є шість місяців щоб одружитися іначе я нічого не получу.

Друзі дивляться на мене у німому шоці
-Ну і що будеш робити?- питає Лео, а Дін досі в шоці

-Ще незнаю- у цей момент мені приносять стакан із віскі, я беру його і випиваю залпом, тоді показую офіціанту поновити.

-Кхм ти ж не забув на наступний тиждень у нас запланована зустріч- нарешті відходить від шоку Дін.

-Да я пам'ятаю - пам'ятаю щей як, зустріч щей дуже важлива.

-Окей незнаю як ви, але я хочу напитись, ви зі мною?- питає Дін.

А чорт з ним, ми замовляємо бутилку та відкладай плоблеми на задній план..