Відкрий своє серце...

Розділ 18

Заходжу в будинок і збираюсь направитись в кімнату, та голос Адама, зупиняє мене.

–Ходи зі мною, треба поговорити.– він направляється по сходах нагору, а я відкидаю сумніви, та слідую за ним.

Заходимо в кабінет Адама і я готуюсь до гіршого. Ще в ресторані, коли чоловік раптово вирішив поїхати, я зрозуміла, що добра не чекати, по тому як він злився, і по його очах, я чекала на гірший поворот нашої розмови.
Він підходить до стола, та повертається до мене, прислонившись до столу, своїм тілом.

–Ну, і про що ти хотів поговорити?–я схрещую руки на грудях, не так від недовольства, як для того щоб руки не тремтіли, та чекаю на його наступні дії.

–Скажи мені, тільки правду.– починає він, а я затамовую подих.–Про що ви говорили з містером Дейвом?– запитує чоловік, а я нерозуміючи дивлюсь на нього.

–З ким?

–Чоловік з яким ти танцювала. То про що ви говорили?

–Та ні про що.–говорю я, не розуміючи до чого ці запитання.

–Ні про що?– він відштовхнується від стола, та підходить до мене на пару кроків.–І чому, тоді ти вирвалась від нього, ніби від вогню?

–Нічого подібного не було.

–Ммм, не було?– він підходить ще ближче і між нами залишається пару сантиметрів.–А може скажеш правду?

–Я сказала уже.

–Знаєш, ти не вмієш брехати.–Адам робить ще кроки, а я починаю відступати назад, та коли відчуваю позаду стіну, розумію що тікати немає куди.

Адам підходить в притик і я відчуваю його аромат, від якого дурманить голову.

–Так, що ти скажеш правду?– та я тільки мовчу, а Адам підходить ближче і між нами не залишається простору, він кладе обидві руки на стіну, біля моєї голови, і я потрапляю в пастку між його тілом і стіною.

Відвертаю голову, щоб не дивитись на чоловіка, та Адам тільки продовжує свій допит.

–Ліза, скажи правду.

–Не має що казати.–говорю я, так і не повертаючи голову.

–Ліза, говори.– на цей раз його голос звучить як наказ, по тілу пробігають мурашки–Ліза, поглянь на мене.– та я не наважуюсь поглянути на нього, тоді чоловік бере мене за підборіддя, повертаючи мою голову. Потрапляю в пастку його очей.–Скажи про що ви говорили.