Розділ 27

537 32 3
                                    

Гостра біль віддається в моїй потилиці, і напевно, це вперше я радію болю, бо це означає що я жива, але де я?

Відкривши очі, бачу темне приміщення, єдине, що дозволяє його роздивитись, це маленьке віконце, розумію що це може бути – підвал, я ж сиджу прив'язана до стільця, ноги та руки в не зручній позі, від чого болить все тіло. В горлі пересохло і я не можу вимовити і слово.

Єдине питання яке мене цікавить де я? Спогади повертаються, і я згадую зустріч з матір'ю, машина, погоня, розмова з Адамом, різкий повор та стіна, напевно далі я відключилась від удару. Але невже ті, хто за мною гнався наздогнали мене, і зараз я знаходжусь у руках невідомих людей, які можуть зробити все завгодно зі мною. А може в руках іншої мафії і я уже в іншій країні.

Двері зі скрипом відкриваються і яскраве світло засвітлює мені обличчя. Коли я звикаю до нього, бачу чоловіка, який зайшов, і не відразу, але я впізнаю його.

Чоловік з яким я танцювала і який пропонував мені провести з ним ніч. Страх сковує мене і я просто дивлюсь на нього, невзмозі вимовити і слово. Він підходить до мене, з кривою посмішкою на обличчі, і мені стає противно.

–Ти....–єдине що я змогла вимовити охрипшим голосом.

–Ну звісно я, а ти думала що ми більше не побачимось, тільки тому, що твій чоловік побив та пригрозив мені.–Не розумію про що він, невже Адам і справді це зробив.–Знаєш, я його ніколи не любив, він значить у нас наймолодший капо мафії, навіть не офіційно має більше влади ніж будь хто інший.

–Чого ти хочеш від мене?–запитую я, а він тільки посміхається.

–Ооо, я хочу щоб він страждав.–він підходить до мене та проводить рукою по моєму волоссі, я відсторонююсь від його огидних рук.

–Якщо ти хочеш заставити його страждати, шукай інший спосіб, йому на мене начхати.–на що чоловік тільки розсміявся.

–Ти хоть сама в це віриш?–я задумалась і справді для чого йому тоді бути таким милим, та стримувати себе заради мене.–Як же ти помиляєшся, я бачив його, як він захищав тебе, як він ледь не вбив мене через тебе.–Не можу повірити що це правда і що Адам міг це робити через мене, для мене.–Але знаєш, нехай він приїде і ми побачимо, хто йому більше важливий ти–він нахиляється опиняючись на рівні мого обличчя–Чи його власне життя.

А тоді, він виходить з підвалу, закриваючи двері, а я розумію що це була пастка не для мене, а для Адама від самого початку. І єдине про що я думаю, це щоб він не приходив, я незможу бачити його смерть.

Але якщо він вибере себе, невже він зможе вбити мене, невже я і справді помру від рук чоловіка, в якого почала закохуватись.

Відкрий своє серце...Where stories live. Discover now