Відкрий своє серце...

Розділ 10

pov: Ліза

–Лізка, ти й досі не розказала куди зникла тоді у клубі, ааа а може ти провела ніч з якимось красунчиком ммм...– ніяк не зупинялась Емі і продовжувала розпитувати.

–Ем та досить тобі, що ти пристала до неї, ти ж сама відключилась після першої пісні і я тягла тебе у таксі, а тоді і до кімнати.

–Знаю, ти моя рятівниця Роуз, але все таки я хочу знати...

–Емі, залиш її

–Та чому, мені ж цікаво....

Далі вони почали сперечатися, а я поринула у свої думки.
Минуло два тижні після тієї зустрічі, дивно, але зі мною не зв'язувались, весь час я ходила і оберталася боячись що за мною слідкують.

Але єдине що мене переслідує, то це ті очі які не дають спокою весь час...

                               ***
Після уроків ми виходили з університету та направлялися до парку.

–І я кажу, що читати книжки не погано, а він мені що я роблю вигляд розумної..–Емі розказувала про хлопця з яким у неї було невдале побачення

Він їй не подобається, але ніяк не відчиплявся і Ем пішла на ще одне побачення, яке було тільки гірше.

–Ну я і пішла, а він почав бігти і просити про ще один шанс.–Ем розвели руками

–От це так, Ем, тобі щастить – Роуз штовхнула Емі ліктем у бік, а тоді почала сміятись, а ми за нею

Та коли я побачила машину яка під'їхала, то уже не було смішно...
Це була та машина на якій мене везли додому після зустрічі з моїм особистим Демоном.

–Давайте підемо у інший бік–я сказала дівчатам і почала іти назад.

–Аа, Ліз, ти чого?– Емі насупилась

–Ліз, що таке?– Роузі прослідкувала за моїм поглядом, а тоді перевела назад на мене – Ліз, це хто? Ти знаєш їх?

Я відкрила рота, але тоді побачила як з машини виходять два здорові амбали одного я уже знала по-моєму Тім чи Тид чи Том, який віз мене у гуртожиток.

–А це хто, вони мені не дуже подобаються–Емі підійшла до мене і побачила що їй таки страшно.

В наступний момент вони пішли у наш бік.

–Чому вони ідуть до нас?–тепер Роуз підійшла до мене, і тоді я помітала, що чоловіки почали іти скоріше...

–Чорт....треба бігти

–Що, Ліз, чому?– Емі справді боялась, чесно не тільки вона, тим часом вони пішли до нас ще скоріше

–Біжимо!!–прокричала подругам і ми зірвались з місця.

Ми бігли по вулиці, а ззаді було чутно, що ті амбали бігли за нами.

–Сюди–Роуз показала рукою і ми забігли між двох магазинів, де був маленький отвір, а тоді вибігли з іншого боку.

–Ну, ніби відірвались...

Та у ту ж мить ми помітили, що Емі немає.

–А де Ем?

І в цей момент Роуз схопили і приклали ганчірку до рота.

–Роуз...–та я не змогла побігти до неї, бо мене схопили ззаді і також приклали, і далі знову ця темрява.......