Відкрий своє серце...

Розділ 6

Через кілька тисяч нарядів, Емі вибрала чорну сукню, яка закінчувалась трішки вище коліна. Вона була простенька, лише мала трохи пишні рукави, а на пояс вона надягнула корсет. А я ж вибрала просте біле плаття з рукавами, які доходили до ліктя, довжину воно мало трішки нище колін, волосся я трішки підкрутила, а ось макіяж не наносила, але образ вийшов милим тому мені подобалось.

Зайшовши до клубу, у ніс вдарив запах тютюну, дорогого алкоголю, та ще запах якихось духів. У середині було людно, хтось танцював, хтось сидів за столиками і попивав. Я відчула себе не в своїй тарілці.

–І так, хай почнеться розвага! –закричала Роузі намагаючись перекричати музику.

–Так, ідемо до бару –так само голосно промовила Емі і потягла мене за руку.

Ми сіли на високі стільці і замовили випити, подруги взяли якісь напої поміцніше, а я ж просто безалкогольний коктейль.

–Все, ідемо, я хочу танцювати – прокричала Емі після третього стакана і пішла у центер залу.

–А ти не ідеш? –запитала Роуз, вона була не така п'яна як друга подруга

–Та ні, щось не дуже хочеться.

–Точно не хочеш?

–Мг...

–Ну добре

Вона стрибнула із стільця і пішла шукати Ем, я ж попивала свій коктейль.

Згодом, мені стало жарко, і я вирішила вийти подихати свіжим повітрям. Я знайшла балкончик, і подумала що це чудова ідея, я стояла і вдивлялась в зоряне небо, легенький вітерець піднімав моє волосся. Я вдихнула повні груди повітря, аж раптом пролунали голоси.

–Ти не виконав частину угоди –роздався грубий, такий власний голос.

Я перехилилась через перила та побачила чотирьох чоловіків, троє стояли трохи спиною до мене, але крайній здався знайомим, та через темноту я не могла розгледіти його краще. Четвертий в той час, стояв на колінах, руки у нього були зв'язані, а тіло тремтіло.

Я відчула, що моє тіло також тремтить, чи то через холод чи через страх.

–Яя.. я все виправлю... просто дай мені час.– чоловік на колінах почав говорити тремтячим голосом.

–У тебе був час, ти не впорався –знову цей голос який пробирає до самих кісток. –Але ти розплатишся своїм життям.

Далі все відбувалось наче в кіно, чоловік що був по центрі витягнув пістолет та вистрелив прямо в голову того чоловіка.

Крик так і рвався, з мого горла, але я закрила рот рукою і попятилась назад.

Тільки ось біля стіни стояла ваза, яку я зачепила і вона упала на підлогу розбившись, при цьому занадто голосно.

Я повернула голову назад і побачила, що вони дивляться на мене, і я бачу його очі чорні, як ніч перед бурею, по тілу пробігають мурашки, волосся стає дибом, він щось говорить, двоє інших кивають і направляються у мою сторону, ні вони побігли.

Я вибігла через двері, і знову опинилась в клубі помітила справа коридор забігла, звернула на ліво та знову, тоді знову поворот, і я вибігаю через запасний вихід, опиняючись з-заду клубу. Як тільки вирішую перевести подих бачу дві фігури.

–От чорт..– начинаю бігти по дорозі, біжу так як ще ніколи, позаду чую як хтось намагається догнати.

Біжу що є сил тоді повертаю і продовжую бігти обертаюсь і нікого не бачу."Напевно відірвалась"– тільки подумала аж раптом мене хапають з-заді сильні руки – намагаюсь вирватись, але до носа притискають якусь ганчірку і мої очі починають закриватись.

А далі темрява...І тільки ті темні очі, які так і манять у свою пастку....