Пролог

1.4K 57 0
                                    

Його чорні як ніч очі, дивились прямо мені в душу, і здавалось, ніби він бачить мене наскрізь, по моєму тілу пробігли мурашки, а волосинки на руках стали дибом.

–Ти побачила те, що не слід було– пролунав його грубий, власний голос, який прозвучав як грім серед ясного неба, і вже в котрий раз я хотіла опинитись якомога далі звідси–За те що ти побачила, будь-якого іншого я би уже давно вбив–знову продовжив він, а я стиснулась тільки сильніше–але я не уб'ю тебе, тому що маю для тебе завдання.

Неочікувавши такого, я приготувалась до того, що прямо зараз він встане зі свого місця, і випусте пулю прямо мені в лоб, але його слова мене зацікавили.

–Яке завдання?–проковтнувши ком у горлі, я наважилась поставити питання, яке крутилось у голові. Після хвилинної тиші я наважилась підняти очі і подивитись в його, і відразу пожаліла. По його очах і хижій усмішці я зрозуміла, що на мене чекає щось не хороше.

–Ти вийдеш за мене...

Відкрий своє серце...Where stories live. Discover now