Відкрий своє серце...

Розділ 21

Тіло трусить і я не взмозі рівно стояти на ногах. Можливо я справді перепила алкоголю, але скоріше за все це таки страх, хоча я і не повинна його відчувати, та коли я стою по центрі кімнати, перед ліжком, яке застелине білим простирадлом, розумію що це таки страх.

–Ліза.–повертаю голову до Адама, який стоїть біля мене, та уважно спостерігає за моєю реакцією.–Я ж сказав, тобі не має чого переживати.

–Тоді як ми це зробимо?–я поглядом показую на ліжко.

Чоловік підходить до сумки з речами. Ми знаходимось в готелі, який розташований над рестораном, тому ми взяли деякі речі. Він відкриває її, та достає маленький ножик, а тоді підходить до ліжка.

–Я ж сказав є інший спосіб.–А тоді він робить поріз на внутрішній стороні своєї долоні. Кров починає капати на білосніжну простинь.–Чому у тебе такий погляд ніби я когось убив на твоїх очах.–говорить Адам,  а я дивлюсь на його долоню, яку він тримає в іншій руці, не дозволяючи крові крапати.

–Я просто не очікувала, що ти зробиш це.–він підходить до мене і я піднімаю погляд, дивлячись в його очі.

–Я обіцяв, що не зроблю нічого без твоєї згоди, тому не переживай.–він затримує погляд на моїх губах, а тоді він направляється до ванної кімнати.

Переводжу погляд на пляму крові. Його крові. Вона мала бути моєю, але він не зробив це, тільки пролив свою кров. Не можу повірити що він і справді це зробив.

Сідаю на маленький пуфик, і підпираю голову руками. Дістаю телефон та бачу на годиннику 5 ранку, але сну я не відчуваю, навіть утоми немає. Вирішую посидіти в інстаграмі, та раптом приходить повідомлення в груповий чат.

Емі: Ліз, ти жива?

Емі:Будь ласка, скажи що той монстр нічого тобі нічого не зробив.

Роуз: Емі, 5 ранку чого ти не спиш?

Емі: Я не можу, коли моя подруга наодинці з тим монстром.

Роуз: Емі, я тебе прошу іди спати.

Емі: Ні, поки не дізнаюсь, що Ліза в порядку!!!!!

Ліза: Я в повному порядку.

Емі: Лізааа, ти жива, слава небесам.

Роуз: Все Ем, ти задоволена? Вона в порядку, а тепер іди спати.

Емі: Ой, чому ти така злюка?