На межі двох світів

🖇️Частина I🖇️

...Все розпочалося в центральному Лондоні на вокзалі Кінг-Крос,де кожного року юні маги і відьми відправляються у всім відомий Гоґвортс.Сама станція і вокзал абсолютно маглівський,але якщо маг пройде крізь стіни між 9 і 10 платформами ,він опиниться на магічній станції з платформою 9¾,звідки рівно в одинадцятій відправляється Гоґвортс-експрес.
Яскравий спалах фар потяга на кілька секунд засліпили пару сірих очей дівчини,яка знаходилась на вокзалі.Меліса з нетерпінням чекала коли опиниться у вагоні потяга, вигляне щасливо з вікна і помахає рукою батькам,нарешті поїде до школи. Цей день вона чекала відколи містер і місіс Люпин подарували їй мітлу для квідичу .Ви б бачили те щасливе обличчя Меліси,коли вона побачила свій дарунок.Я можу запевнити,що це була найщиріша усмішка,яку бачив її брат-Римус.Отож на платформі 9¾ взявши міцніше свої валізи,вони попрямували уже в знайомий вагон до друзів. Емоції які переповнювали Мелісу,не описати словами. Нарешті вони тут,декілька хвилин і потяг почне рушати.Скоро дівчина побачить вже знайомі,рідні стіни могутньої фортеці,яка наступні місяці буде другим домом. Сидячи перед вікном Меліса вже продумувала стратегії на гру і це були не просто схеми,а переможні тактики.Вона не могла повірити,що її розділяє один крок аби бути членом збірної Грифіндору. І от її думки з'єдналися з паром,який розчинявся в повітрі,коли пролунав свисток і потяг почав неквапливо віддалятися від станції.
За декілька годин до цього...
Меліса прокинулась з першим промінням сонця,яке проникло в кімнату крізь штори.Поглянувши на брата,який все ще міцно і мило дрімав,Меліса встала з ліжка і почала збиратись,а через кілька хвилин почимчикувала будити Римуса. Прокинувшись,хлопець заспано поглянув на сестру і змушено вставши з ліжка пішов у ванну кімнату.
*Мабуть знову свої книжки читав допізна,-роздумувала Меліса спускаючись на кухню,-я люблю коли він мене змушує прокидатись, а не я його*
Її думки враз розвіялись,коли дівчина пропустила сходинку драбини і ледь не впала.Добре,що батько був поруч і вчасно підхопив її.
-"Сонечко,думати звісно корисно,але не тоді коли ти спускаєшся зі сходів"-лагідно промовив чоловік.
-"Ти правий,більш так не буду"-відповіла сіроока і поцілувала батька.
-"Мама якраз приготувала сніданок.Іди допоможи їй ставити страви на стіл,а я піду позношу ваші валізи у коридор"-сказав містер Люпин.
Дівчина відправилась на кухню,а слідом за нею підбіг брат обійнявши лагідно сестру за плечі.
-"Добрий ранок мамо"-поцілувавши Мелісу і місіс Люпин промовив Римус.
-"Ей,я ж просила"-,витираючи свою щоку сказала дівчина.
-"Привіт мої хороші,-засміявшись відповіла жінка і поцілувавши дітей додала:
-"Готові до нового навчального року?"
-"Мені не вперше підкорювати тих розбишак,хіба що ти маєш на увазі нові предмети,а от Меліса може бути не готова,адже розглядати одні фотог.."-не встиг промовити Римус,як сестра закрила йому рот долонею і промовила:готова я до всього",на що Люпин лише недовірливо поглянув на Мелісу і єхидно усміхнувся.
-"От і чарівно"-сказав містер Люпин зайшовши на кухню,-розпочнем сніданок".
Через деякий час,підкріпившись і узявши свої речі, сім'я Люпинів відправилась на лондонську станцію, де зовсім скоро розпочнеться нова для нас історія...
***
Перше,що кинулось в очі,коли потяг майже прибував до Гоґвортсу-Чорне озеро повне дивакуватих,містичних істот, глянувши лише на них раз- маґл-натураліст втратив би голову від одного вигляду-хіба...що страх  заволодіє ним раніше і він помре.Але яким би страхітливим воно не здавалось,купа першокурсників які групувались на пристані, бідному велетню Хаґріду вистачало з головою.Його було прекрасно видно,навіть серед одинадцятирічних дітей.Мелісі він на першому знайомстві здався милим хоч і незграбним,крім того магів-велетнів з таким величезним і добрим серцем вона раніше не зустрічала.
-"Я пам'ятаю,як я його ледь не втопив у перший день",-показуючи на Джеймса мовив Сіріус і через декілька секунд вагон наповнився сміхом.
-"Знайшов,що згадати мохнатику,"-відповів Поттер поправляючи свої кучері.
-"От не можете ні хвилини мовчки посидіти,краще гляньте туди,"-промовила Лілі показуючи рукою у вікно де летіло купа пернатих сов.
-"Схоже пошта замовила поповнення,а отже вона працюватиме в декілька разів швидше ",-підмітив Пітер і друзі далі продовжувати милуватись видом з потягу,розповідаючи кумедні історії.
І от з-за горизонту вимальовувався величезний хаотично побудований,доволі химерний вид замку оточений зеленим,густим лісом, з плутаниною веж і зубчастих стін,які підтримувала магія.Коли всі студенти вийшли з потягу,вони попрямували до Парадного входу,де на зустріч їм йшла невисока жінка в зеленій мантії і окулярах,за якими ховався лагідний погляд утомлених очей.
-"І так,першокурсники які щойно прибули, попрошу максимальної від вас уважності.Стосовно старших курсів, а це від третього до сьомого,прошу підійти до старост і виконувати їхні подальші вказівки",-мовила професор і враз заповнений вхід почав поступово звільнюватись від натовпу студентів.
-"Нарешті мої молитви до Ґодрика були почуті і я не почую за сьогодні цей скрипучий голос старого капелюха",-радісно промовив Сіріус.
-"Ти що геть здурів таке волати,професор все чує",-подарувавши підзатильника сказав Римус.
-"Ну і ви сама правильність,містер Люпин",-відповів хлопчина і додав,-сподіваюсь сестричка від тебе того не попідхоплювала"
-"А от і не дочекаєшся",-промовила Меліса і скориставшись паличкою,натягнула мантію хлопцеві на голову.
-"Втікаймо, хутчій",-крикнув Джеймс і студенти чим дуж побігли з валізами до вітальні Грифіндору, заливаючись сміхом.