На межі двох світів

🖇️Частина XVI🖇️

Всі завмерли в очікуванні, здавалося, навіть листя на кронах дерев перестало ворушитися від нічного  морозяного вітерця, коли піднявши голову,вони побачили потвор. Грифіндорці не рухалися. Серце билося так, що здавалося, ніби воно готове вистрибнути з тіла. Бездонні чорнючі очі навпроти вдивлялись у них, два смертельні слова вже готові були зірватися з безкровних губ, коли…
Пролунав вибух!
Оглушливі у напрузі гуркоти,що послідували за ним, розірвали тишу, що скувала ліс. Земля здригнулася, огортаючи клубами снігу і трісками роздроблених дерев, що потрапляли додолу Пожирачам смерті. Меліса і Сіріус продовжували втримуватись на ногах,а за мить вони почули крик,котрий доносився крізь шум:
-"Твої фокуси тобі не допоможуть вижити, Мохнатий!"
-"Я не маю до цього ніякого відношення!",-заперечуючи мовив Сіріус.
—"Брехня,він мені дав добро",-відповіла Люпин поглянувши на товаришів.
Не гаючи часу,діставши палички решта Темних рушило назустріч студентам.Низ їхніх мантій сколихнулася, коли новий вибух наздогнав Пожерачів,змушуючи тих пригнутися і виставити магічний щит, який виявився марним,коли потужна ударна хвиля відкинула їх.
-"Ти,що посібник з Чар вкрав?",-запитав Блек підбігши до друга.
-"Я з тим посібником у цій бійці був би,як пресвітер з письмом у маглів. Я вивчив декілька заклинань",-відповів Джеймс тримаючи паличку напоготові.
-"Це неможливо. Багато інформації для оленячого мозку",-мовив Сіріус поглянувши на друга.
—"О,та що ти кажеш.Значить, у нас з тобою,спільні галюцинації",- сказав Поттер поправляючи свої окуляри.
Одним різким рухом головнокомандувач смертежерів скочив на ноги і щось закричав своїм послідовникам, різко і хльостко віддаючи накази до того, як його заглушив поблизу вибух від заклинання. Світло було настільки потужним,що на коротку мить Люпин побачила дерево,де був прив'язаний юнак. Хутко в напів зігнутому положенні,вона встигла добігти до дерева, де був прив'язаний,як виявилося– Хоггарт.Діставши з-за пазухи паличку, парою заклинань дівчина його звільнила,але хлопець був без свідомості. Обережно знявши ланцюги з рук,Люпин поклала юнака на землю, як велике неповоротке поліно. Меліса акуратно прибрала волосся його довгого чуба,що спадало на обличчя і впавши біля нього на колінах стиснула в обіймах.
-"Він що,помер?",-підійшовши до Люпин запитав Джеймс.
-"Ні,лише втратив свідомість, принаймі я надіюсь",-відповіла дівчина.
-"А хороший хлопчина був,хоч і дратував на тренуваннях",-промовив Сіріус дивлячись на хлопця.
-"Невже я такий нестерпний...",-покашлюючи запитав хриплим голос хлопець.
-"Льюїсе!",-вигукнула Люпин,ще більше його обіймаючи.
-"О,ти паскудник ще той. Я вже тобі квіти на моги́лку вибирав,але ж ти навіть не можеш померти нормально",-відповів Блек.
Раптом їхню розмову перервав чийсь крик:
—"Скоріше в Гоґвортс!"
-"Нам треба поквапитись",-промовив Римус тримаючи оборону.
Виплутавшись з обіймів Меліси,хлопці  схопили Хоггарта під руки, намагаючись підняти з землі.
-"Окрім Пожерачів є хтось ще?",-запитав Джеймс у капітана.
-"Дементори.."
Він дивно вимовляв щось подібне вголос, тому, не вдаючись більше в подробиці, грифіндорці кинулися в той бік, де востаннє чули голос. Різні закляття, свистіли дедалі частіше,але Римус з Лілі чудово відбивали атаки. Іноді вибухи лунали десь вдалині, а іноді настільки близько, що грудки засніженої землі градом обсипали дітей.
Раптом пронизливий холод торкнувся долонь і пройшовся лоскотом уздовж хребта. Злякано обернувшись, Меліса помітила серед клубів снігу дві в повітрі постаті, що патрулювали край лісу. Один з них хитнувся і рушив назустріч, простягаючи огидну чорну руку-клешню вперед, маючи намір чи зупинити втікачів, чи напасти і висмоктати всю душу. Паличка в руках  піднялася, вона була уже готова оборонятися, коли жіночий голос перебив її:
-"Експекто Патронус!"
Мінерва Макґонеґел несподівано опинився зовсім близько, пройшовши уперед стаючи перед студентами,а за нею невелика група аврорів. Хвилина — і все було осліплене світлом, а вони стояли перед Гоґвортсом.
Першою слово взяла Макґонеґел:
—"Зараз без жодних слів повертаєтесь в за́мок. Містера Хоггарта відведіть в крило,решта розмови буде потім"
-"Професоре,ми підем..",- Джеймс подався трохи перед.
—"Ви мене зрозуміли,містере Поттере?",-мовила жінка поглянувши на студента.
-"Так...",-все що зміг вимовити Джеймс опустивши голову.
                                   ***
-"Все це схоже на якусь дешеву пастку. Надто все просто",-Сіріус відкинув голову, і його густі кучері, що гарно обрамляли худе обличчя, сколихнулися.
—"Те, що відбувається, більше схоже на демонстрацію могутності тупих чарівників,що не мають своєї клепки. Визнай:вони просто хочуть нас залякати і їм це вдалось...",-відповів Пітер сівши поруч з Блеком.
-"Я теж схиляюся до цього,- перервала свого однокурсника Лілі, і кинувши  погляд у бік Сіріуса, продовжила: — Усе це спроба залякати нас і потягнути час".
-"Це нісенітниця, Еванс,-почав Джеймс,-по-перше, у нас не було можливості підготувати відповідну операцію і пригнати туди стільки чарівників, як Пожерачів. А по-друге, ми навіть не встигли використати Патронус аби змусили здохнути тих дементорів".
Дівчина поглянула на друга, який промовив цілком здорові речі, але промовчала. Замість неї заговорила Кейт:
-"Але ж це нічого не означає, правда? За допомогою магії ми зможемо легко протистояти їм і…"
-"Не зможемо".
Відповідь Римуса, який до цього лише слухав, миттю перервала міс Браун, яка не впоралася з страхом, що мигнув у очах.
-"Ми не зможемо протистояти загону Пожерачів по одній простій причині-ми всього лиш студенти без досвіду в чарах. Там, у лісі, Мінерва поставила блок, і цей блок був сильніший за звичайний Протего, проте закляття, що розірвалося поблизу, легко пробило його. Найсильніше заклинання захистило її лише від землі, що розлетілася на всі боки, але коли вибух був би ближче —різні уламки легко б пройшли крізь щит і поранили її",-мовив Люпин.
— Але, коли ми відбивались від них— почала Лілі,- чари завжди захищали нас. Тим паче,що це звичайне Протего".
-"Але заклинання та звичайні магічні штучки за допомогою палички,мають різний характер впливу",-відповів Пітер поглянувши на подругу.
-"Він має рацію, швидше за все, то були дрібні закляття і не більше—мовив Джеймс ,-але ми не знаємо наскільки ці дрібнички можуть нам завдати лиха.Треба просто перевірити".
-"Яким чином?,- запитав Сіріус, вискалившись,-ти пропонуєш вийти на вулицю з паличкою напереваги і дочекатися, поки одне із десятків заклять довбане по мені Бомбардою?".
-"Але ж ти розумієш, що якось перевірити всі можливості протидії магії необхідно?Тільки ось зараз наше першочергове завдання подумати не про засоби боротьби, а про можливості захисту",-усміхнувшись сказав Пітер.
-"Ну так займайтеся захистом,рятівники. Чи ви хочете аби школа,займалась захистом ваших витівок?— огрядна постать слизеринця Коула Олфорда повільно підвелася з лави,-це ви тут у нас любителі бруднокровок. Ну так дивіться, чим вам відплатять ті, хто їх ненавидить! Смертежери- ті ще вбивці! І я із задоволенням подивлюся з вікон свого маєтку, як вас, наче худобу, будуть винищувати ті, у кому не тече й краплі чистоти!".
На очах Еванс нагортались сльози. Сказані слова слизеринця відбивались ехом у її голові. Здавалося, у цю мить всі чистокровні ненависники маглів, висловились в лиці одної зміюки. Меліса зі злістю спостерігала за Олфордом,що намагався довести дурниці Джеймсу,який захищав честь Лілі. Спостерігала,як Пітер схопився на ноги і погрожував слизеринцю,що змусить ковтати сказані слова в бік Еванс. Вона бачила,як більшість була готова вже вчепитися один в одного,стати проти них і кричати, що вони зрадники магічної чистоти в цьому світі.
Несподівано гучний, посилений магією голос луною промайнув під склепіннями Великої зали:
-"Мовчати! Я сказав: усім мовчати!"
Постать Дамблдора і Макґонеґел повільно рушили до свого місця. Аврори послідували за професорами і  без зайвих слів зайняли свої місця, замовкнувши. Вражаюча покірність і щирий страх аврорів перед керівниками школи вплинули і на студентів,які миттєво заспокоїлися. Меліса спостерігала за фігурами в знайомих мантіях, що височіли перед усією Радою. Влада цього мага здавалася незмірно великою як над соратниками, так і над противниками. Здавалося, що з усіх присутніх тільки їхня компанія залишалася непохитною.
—"Ніхто з тих, що знаходяться в цьому залі, не покине стін Гоґвортсу без вагомих причин. Треба бути цілковитими ідіотами, щоб зараз порахувати, що перед загальною загрозою нам необхідно розділитися. Ніякі маєтки тебе не врятують, дорогий Коуле, коли через боягузливі дії такі, як твої, виродиться рід чарівників, знищений... самими ж Смертежерами. Ти мене розумієш?".
-"Так, професоре ..."
-"З цього треба було і почати. Порадившись з Міністерством Магії та аврорами,які знаходяться безпосередньо тут,до ранку необхідно зміцнити захист Гоґвортсу усіма доступними способами. Тому зараз буде розділено сектора патрулювання. Це не значить,що навчання немає,воно продовжуватиметься,але будуть деякі зміни. Отож,Півднем займеться Філіус,Помона, Венеса Робертс, Алікс Крейн і Хезер Блайд,на схід вирушать декілька студентів з Рейвенкло і Слизерину: Амелі Розьє, Ліам Брюель та Марлен Лахіфо́р разом з Мінервою, заходом займеться загін Гафелпаф: Кім Санке́р, Ксав'є Стоун,Теодор Грем і Клара Адамс з командувачем професором Пакс, а на півночі мені компанію складуть так звані "Мародери", - на останньому слові Дамблдор розтягнув губи.
Не бажаючи більше продовжувати розмову,він широким кроком залишив Велику залу разом з аврорами, змушуючи поді́л мантії розкидатися в такт його крокам.
                                   ***
Філіус Флитвік швидко проінструктував своїм тонким голоском чарівників, призначених Дамблдором на рубежі. Зав'язавши своє волосся Венеса разом із Алікс попрямували на Південь за професорами. Його приклад наслідували й інші,тому не бажаючи відставати, Меліса також попрямувала у бік Північної вежі, де свого часу проходили заняття з її «улюбленого» предмета —Астрономії . Втім, головні герої йшли зараз пліч-о-пліч за два кроки від директора, і Джеймс, як зрозуміла Люпин, намагався завести розмову.
-"Тож якщо магія марна, у чому сенс нашого захисту, який ми зараз хочемо виставити?"
—"У тому, що марна паличкова магія, Поттер. Ти взагалі слухав професора Флитвіка?",-відповіла Лілі підійшовши до Джеймса.
—"Звичайно, слухав, але мені складно  викликати невербальну магію..."
—"Ось тому, Поттере, тебе залишили з нами. Пустити тебе самого і школа б зруйнувалась в мить",—мовив Пітер беручи паличку в руку.
Меліса кинула швидкий погляд на Лілі і Сіріуса,що ступали разом з нею, і знову задумалась.
—"Ну а якщо зовсім по-чесному, то мені капець,як цікаво подивитися на твій потенціал на скільки тебе вистачить. А то Заборонений Ліс ти розносив на ліво,на право. А це ж справжнісіньке завдання від аврорів. Ну,що оленчику,готовий?",-сказав Сіріус розстріпуючи волосся другові.
-"Готовий,як ніколи. З тобою Песику ми Гоґвортс і врятуємо і зруйнуємо,нам немає чого перейматись",-відповів Джеймс усміхаючись другові.
Дамблдор несподівано зупинився, і Меліса,бачачи його вузьке обличчя лише у профіль, помітила, як затремтіли в обуренні тонкі губи. Мабуть,того спіткало якесь осяяння. Сіріус теж зупинився, а потім, повільно розвернувшись,поправив мантію і стійко зустрів погляд директора. Меліса вперше бачила друга таким. Він більше не здавався їй хлопчиськом, що волею випадку опинився в гущавині подій. Перед нею стояв сильний чарівник, справжній боєць та небезпечний супротивник.
Наелектризоване поле біля краю Забороненого лісу зустріло їх шипінням і легким приємним потріскуванням магії, що просочила повітря. Магічний купол, що колись накривав Гоґвортс цілком, зараз помітно звузився і, здавалося, продовжував рух.
-"Купол звужується. Швидше за все, під час битви ми завдали серйозних пошкоджень захисту, а тепер надмірне скупчення магії для Забороненого лісу має згубний вплив. Якщо купол не підживити магією прямо зараз, на ранок він просто зникне",-промовив Дамблдор.
Люпин провів долонею в повітрі, ніби пробуючи магію захисту.
-"Ви обіцяли покращити наші навички невербальної магії...",-сказав Пітер підходячи трохи ближче до директора.
-"Все що я можу дати тобі-це спостереження. Ти можеш спостерігати за технікою і спробувати повторювати слідом",-відповів Дамблдор і продовжив:
-"Зараз попрошу зайняти свої позиції біля купола. Витягніть руки так,аби ваші пальці ледь торкались до щита.
Меліса заплющила очі і спробувала зосередитися на магії всередині себе. Але де її шукати? Адже вона повинна оповити все тіло, а не накопичуватися в одному місці. Коли вона розплющила очі Кейт і Лілі, що стояли на відстані, з однаковим трепетом дивилися на Джеймса, що тримав свою осяяну долонь рівно. Очікуючи побачити обличчя Дамблдора,що радів успіху її друга,вона кинула швидкий погляд назад. Але висока фігура дивилася виключно прямо, роздивляючись щось на краю Забороненого лісу. І тут вона побачила те, що раніше за них усіх помітив їхній директор....