На межі двох світів

🖇️Частина VI🖇️

Наступні дні минули без змін. Весь листопад був розпланований на перший етап з Квідичу,а саме через два тижні відбувся ще один матч: Гафелпаф-Рейвенклов,в якому перемогу здобули юні птахи. Оскільки наближались різдвяні свята,директор зробив оголошення в якому зазначив,що наступні матчі відбудуться у лютому місяці,а від учнів зараз вимагається повна концентрація в навчанні. І ось повернувся звичайний режим дисциплін де не було ні тренувань, ні командних зборів- настала повноцінна віддача науці,а коридорами лунали типові розмови студентів.
Одного дня після занять з трансфігурації,Макґонеґел попросила старшокласників залишитись на декілька хвилин в аудиторії. Жінка повідомила,що Хоґсмід найближчим часом з радістю прийматиме студентів в своєму поселенні,але звісно з дозволом від батьків до дванадцятого грудня. "Не буде дозволу- не буде Хоґсміду",-промовила Мінерва і відпустила учнів.
-"Не дочекаюсь відвідати *Три мітли* і нарешті скуштувати сливове пиво,яким так славиться Розмерта",-промовив Джеймс.
-"Ти ж не забувай про вогне-віски мій друже",-додав Сіріус поклавши свою руку на плечі Поттера.
-"Ви такі дивні,вам дозвіл ще не поновили,а ви вже говорите так ніби зараз будете туди йти. А раптом дозвіл не підпишуть?",-промовив Римус поглянувши на товаришів.
-"Це ж Хоґсмід,я не думаю,що у батьків вистачить совісті аби не відпустити свою дитину трішки розважитись",-відповів Пітер.
-"Вам не обов'язково брати до вух усе що я кажу,просто майте на увазі",-сказав Люпин.
-"Не хвилюйся брате,комусь вчора мало було висіти в повітрі,чекаємо поки спиртного скуштує",-промовила Меліса йдучи біля брата.
-"До речі,квітонько,якщо хочеш знати у мене голова паморочилась страшенно і хоч як мені зле не було, я осилив показати пару майстерних трюків Джеймсу,тому ніякий спиртний напій мене не зупинить",-відповів Сіріус поглянувши на подругу.
-"А майстерні трюки,це сальтом впасти на ліжко і хропіти так,як гуде Гоґвортс-експрес?",-усміхнувшись поцікавились дівчина.
-"Повір,звук такий ніби там троль спить",-промовив Джеймс і зареготів.
-"Так от що це було,а Лілі все: "то Філч ходить,спи собі",тепер матиму на увазі,кому треба заклеїти рота",-сказала Кейт.
-"Ой,нічого ви не розумієте. У мене трюки були неймовірні,а хроплю я вже і не так голосно,Гоґвортс ж не трясеться",-відповів Сіріус.
На наступні заняття студенти йшли хто куди. У кого була Астрономія, у кого Політ на мітлах,а у Меліси була дисципліна з Травології. Спочатку дівчині вона аж ніяк не подобалась,але згодом Меліса почала більше вчити і стала чудово розуміти науку. Програма шостого курсу з Травології містила в собі курс повторення заклинань,які студенти вивчали попередніми роками. Чари загорання або Інсендіо,яке учні повторювали протягом декількох уроків дуже сподобалось сіроокій грифіндорці. І коли треба було приглушити якусь рослину,Меліса робила це з великим запалом. Помона Стебл почала вбачити в дівчині хист до цієї на перший погляд звичайної дисципліни,як Травологія. Поступово в Люпин непогано виходило запам'ятовувати назви рослин і короткі про них відомості,що дуже тішило професорку. Коли Травологія завершилась,дівчина взявши свої речі і покинувши теплицю,попрямувала на наступну дисципліну із Заклинань,котрі викладав професор Філіус Флитвик. Його заняття обожнювали всі! Він не призначав відбути нікому не потрібні покарання і не віднімав бали через запізнення і зазвичай не назначав нічого тому,хто не виконає домашнє завдання,а навпаки давав додаткові.
І от підходячи до кабінету,Меліса зустріла Кейт та Лілі,а позаду них- хлопців,які повідомили,що по завершенню дисциплін чекають дівчат біля входу в Годинникову вежу,говорячи,що знайшли щось цікаве і хочуть поділитись цим. Як виявилось Лілі дізналась про це раніше,бо Джеймс конкретне базікало і утриматись аби комусь не розповісти- не міг,тому для неї це не була новина.
Нарешті заняття повністю закінчились. Швиденько зібравши речі дівчата дружно попрямували в назначене місце,де випередивши на декілька секунд їх чекали хлопці.
-"Ми таке знайшли,що побачивши у вас відразу відбере мову",-промовив з неймовірним захватом Сіріус.
-"Мохнатий,ти перебільшуєш",-відповів Пітер поглянувши на друга.
-"Римус,хоч ти погодься,що там просто відбираються слова",-звернувся чорнявий хлопчина до товариша.
-"Так,я погоджуюсь що там відбираються слова",-відповівши словами товариша мовив Люпин.
-"Ми майже підійшли до входу в наше секретне місце,тому попрошу заплющити на декілька хвилин ваші очі і повністю довіритись нам",-промовив Джеймс і взяв Лілі за руки.
Кейт супроводжував Пітер,легенько притримуючи дівчину за її тендітні плечі,а Римус взяв свою сестру, сказавши, Сіріусу,що хай сам спочатку навчиться ходити,а вже потім когось бере,на що той лиш засміявся поправивши своє волосся.
Дійшовши до місця,хлопці дозволили розплющити дівчатам очі. Відкривши їх, дівчата побачили,що перебувають в галереї біля підвалини Годинникової вежі.Ця споруда,мабуть була одна із давніх частин замку,оскільки від неї залишилась напівзруйнована стеля і стіни. В центрі двору був розміщений фонтан, оточений фігурами орлів,а біля них росла стара груша. У цьому місці було безліч рослин. Зі старих стін звисав густий зелений плющ, створюючи певну атмосферу покинутого місця. Рідкі види квітів починаючи від Гібралтарського ліхніса, Нефритової лози, Червоної камелії і закінчуючи всю цю красу білим лотосом,які росли, серед цієї старини. Цитрусова нота з прохолодною свіжістю,яка линула від Алойзії та м'яти, нагадували берег моря с літним бризом.
-"Тут дуже красиво",-промовила Лілі.
-"Повністю згідна з Еванс,тут неймовірно",-відповіла Кейт розглядаючи довкола.
Хоч площа цього старенького дворику була не досить велика,заблукати серед рослинного лабіринту можна було з легкістю. Та це не зупиняло Мелісу,коли вона відійшла від друзів продовжуючи роздивлятись рослини. Діставши із сумки блокнот,дівчина почала робити невеликі замальовки квітів,поряд з якими записувала короткий опис.
-"Ти не розказувала,що умієш малювати",-почувся голос за спини дівчини.Це був Сіріус.
-"А я і не стежу,можливо я проходив мимо тої лози,дивлюсь-ти тут",-відповів хлопчина вказуючи на бік звідки він прийшов.
-"Добре,нехай буде так. Я просто вирішила роздивитись,що тут ще є крім рідкісних квітів",- засміявшись промовила Меліса і загорнула пасмо волосся за вухо.
-"Мабуть ще квіти?Що ти хотіла окрім них побачити? До речі,ти так і не сказала зайшовши сюди,перші враження від побаченого",-сказав неголосно Сіріус сідаючи поруч біля дівчини.
-"Тут слова будуть зайві та точно не підібрані аби описати всю красу,яку я побачила своїми очима. Якось Лілі запитувала у мене,як виглядає мій внутрішній світ,але тоді я не знала що відповісти. Та побачивши таке прекрасне місце,я можу їй дати відповідь",-відповіла сіроока поглянувши в даль.
-"Краса,не тільки те, що ми бачимо нашими очима,почуття які загоряються в мить побаченого,більш точні аніж підібрані слова. Я б хотів побачити твій світ,особливо тоді,коли він виглядає як цей покинутий сад",-відповів Сіріус поглянувши на подругу.
-"Іноді сподівання,які ми очікуємо, зрівнявши,щось прекрасне з тим,що ми хочемо побачити,може не відповідати яскравій палітурці,яку ми собі уявили",-тихо промовила дівчина і додала:можна вічністю гадати,як виглядає внутрішній світ людини допоки вона не простягне тобі руку щоб ти увійшов в нього,та....чи показавши його вона не стане противитись тебе,коли побачить що є і колючі терни і зарослі у цьому прекрасному саду".
-"Ніколи...ніколи,я не стану противитись того,що мені відкрили від всієї душі. Певна частина нашого життя залежить від того,що ми робимо і інша частина нашого життя залежить від того,як ми сприймаємо. Якщо ти повністю приймаєш своє життя,свій світ,то і я також сприймаю повністю його з усіма тернами та зарослями",-відповів Сіріус дивлячись на Мелісу.
Та вона нічого не промовила.Тихо замовкла і піднявши голову вгору, поглянула на небо,де кружляли птахи.
В голові царювали різні думки,вони були змішані в незрозумілі слова,які намагалась осмислити дівчина. Слова,які вона перше чула від Сіріуса. І це були не якісь недолугі жарти чи фокуси,а цілком дорослі думки...він дорослішає...
-"Я думаю нам слід знайти решту.Не треба змушувати їх хвилюватись,а особливо твого брата",-промовив тихим голосом чорнявий хлопчина і простягнув дівчині руку.
-"Т-так,ти правий,ходімо",-відповіла Меліса і піднявшись з лавки,послідувала безмовно до фонтану за хлопцем.
-"О,повернулись воркуючі пташечки",-сказав Джеймс з посмішкою,на що лише Сіріус відповів,що вони друзі, Меліса ж просто пропустила це крізь вуха підійшовши до Римуса.
-"О Ґодрик,вони тихо собі прийшли,ні треба вчепитись,але вже бовдур",-стукнувши по плечі Джеймса сказала Лілі.
-"Ай,мені між іншим боляче",-промовив хлопець.

-"Ти можеш не кричати,через тебе нас може піймати Філч",-знову стукнувши Джеймса сказала Еванс.
-"А це вже за що?"-зайкнувши запитав Джеймс.
-"Поттер,ще одне слово і я змушена буду використати закляття замовкання",-промовила дівчина.
Доки вони сперечались,Меліса нахилившись до брата промовила:
"Я трохи не ладно себе почуваю,тому піду у спальну кімнату"
-"Можливо нехай Кейт чи Лілі піде з тобою, тим паче скоро вечеря",-відповів Римус.
-"Дякую,але я вечеряти не буду,та й дівчат не треба відволікати",-промовила Меліса поглянувши на друзів.
-"Гаразд, я не буду змушувати. Відправиш сову,як тобі буде краще",-сказав Римус обійнявши сестру і вона відправилась до виходу.
-"Куди це Меліса,з нею все добре?",-запитав Сіріус.
-"Це я хотів запитати у тебе,що відбувається між вами двома",-промовив Римус дивлячись на товариша.
-"А що має відбуватись,вона сиділа малювала квіти,я підійшов до неї і ми стали розмовляти спочатку про квіти,потім про св...світло яке оточувало нас",-відповів Сіріус.
-"Яке світло,у тебе небо над головою?",-запитав з цікавістю Римус.
-"Там де ми були,росло купа густого плюща,тому було досить темно аби світили світляки",-мовив темноволосий хлопчина.
-"Ясно",-відповів Римус.
Змовчавши,про що насправді вони розмовляли,Сіріус відчув дивне почуття тривоги,яке давало знати про себе в середині. Здавалось в тілі була лише порожнеча,голова просто стискалась.
-"Де вона є зараз?",-запитав стурбовано Сіріус.
-"Казала,що пішла у спальню",-відповів Римус,але товариш його не дослухавши,побіг до виходу за подругою.
-"Що це з ними двома?"-,запитав Пітер поглянувши на Римуса.
-"Я не знаю,я нічого не знаю..."