На межі двох світів

🖇️Частина XVIII🖇️

Професор Глорія Вінстон,яка викладала захист від темної магії, витративши всі сили на відновлення захисту Гоґвортса, безворушно впала. Хтось з учнів заволав,ніби поранена звірина і підбігши до своєї здавалося найріднішої професорки,обійняли нерухоме тіло,ридаючи та не підпускаючи нікого до неї. Лише коли професорка Макґонеґел дала слово, що тіло Глорії ніхто не чіпатиме, а віднесуть в дальню частину Лікарняного крила аби підготувати до поховання, студенти з болем погодилися. Але,що розпочалося в школі...
Чарівники, що залишилися в Гоґвортсі, висипаючи образами й дивом не вплутуючись у бійки, зриваючи горло, доводили один одному, як слід вчинити з Вол- де-мортом, який от-от може з'явитися. Одні, як студенти Рейвенкло,вимагали негайної справедливості, поки Смертежери знесилені і можна нанести удар, інші, серед яких переважно значилися прихильники Темних, до хрипоти відстоювали право Темного Лорда, який урятував зараз усіх від неминучої загибелі. Суперечки могли продовжуватись нескінченно, поки несподівано не виступив Сіріус Блек,якому не міг заперечити ніхто, хоча все ж таки Поттер запропонував змінити його ім'я з «Хлопчик-Який-Вже-Не-Хлопчик» на «Хлопчик-Який-Вже-Зійшов-З-Розуму».
Однак, хоч би як не оплакували чарівники професора Глорії,збудований нею захист і справді працював. Через дві доби з ночі, позначеної нападу Темних, купол над Гоґвортсом сяяв подібно до начищеного галеона, не пропускаючи під покров свого захисту ворожі чари Смертежерів, а чарівники все прибували. Подана Джеймсом та Пітером ініціатива відкрити чарівні каміни в кабінетах професорів та віталень Слизерину, дозволила магам Британії, які опинилися без захисту, сховатися під склепінням стародавнього замку.
Новоприбулі, серед яких переважно були жителі невеликих магічних селищ,з жахом розповідали, що відбувається там, за стінами школи. Місцевим жителям по гучномовцю дали час покинути будинки до ранку і здатися, а після двох потужних вибухів вбивали всіх,навіть чистокровних. Мадам Ліліана,старенька жіночка,яка не залишала свій дім,бо знала,що їй нікуди тікати та й немає як,за словами очевидців, загинула під уламками свого дому,коли споруда склалася, як картковий будиночок. Втрати, які зазнавали маги Британії, були колосальними,але мало висвітленими. Про це ніхто не говорив,окрім першої недавньої статті у «Щоденному Віщуні»,всі боялися за своє життя,яке тепер було на волосині.
Незвично тихий голос Сіріуса вирвав Мелісу з роздумів.
-"Квітонька має рацію,Джеймсе. Убити Темних не проблема,хоч це звучить безглуздо. Та зараз у нас є інше завдання першорядної важливості, і як би смішно це не було визнавати: але без практики заклять у нас значно менше шансів на порятунок,а тим паче на захист тих,хто його потребує".
Дівчина кивнула, визнаючи здоровість його міркувань, який неймовірно подорослішав у своїх думках та ідеалах за останній рік. Хоч Люпин і не знала, чому Джеймс особисто має думати про вбивства Темних, вона всією душею вірила йому, визнаючи очевидне: «зараз не час бути одному».
Пітер і Римус завели якусь відсторонену розмову про Міністерство і Пожирателів, а Меліса, піднявшись зі свого місця і підхопивши пару листів, відданих їй професором Макґонеґел, вирішила нарешті відправити пошту. Совітня, розташована у віддаленій вежі,що продувається сімома вітрами крізь незасклені віконні отвори, не пустувала. Окрім сов, що копошилися і снували туди-сюди, в приміщенні знаходився ще один маг,який низько схилившись над підвіконням,щось швидко строчив на уривку паперу. Меліса впізнала цю людину не одразу, але варто було високій фігурі хитнутися, а об'ємному капюшону сповзти трохи назад,показуючи обличчя, як вона ахнула, в паніці відступаючи назад.
Хезер,зреагував миттєво, скидаючи паличку і направляючи її кінчик на непроханого гостя. Мить... і впізнання промайнуло на його фізіономії, коли брова, зігнулась.
-"Підглядаєте, міс Люпин?" Дочекавшись, поки він прибере паличку, дівчина відповіла:
-"Ні, я прийшла у справі, і я... не чекала тебе тут побачити".
-"Сподівалася, що я тихо й мирно помру надвечір?"
-"Теж ні, твоя смерть зараз безглузда".
Він кинув глузливий погляд на дівчину і поцікавився:
-"Тобто поки що неугодна? А потім вітер зміниться? Та ти думаєш,як справжня слизеринка,сонце".
-"Ні. Тим паче,ніхто не давав тобі права так звертатись в мій адрес. Втім, неважливо, - і з хвилину зам'явшись,Меліса запитала:
-"Чому ти пішов проти нас? Невже ідеали Темного Лорда тобі подобаються більше ніж...моя компанія?".
Хлопець неквапливо продовжував прив'язувати листи до лапок сов і коли дівчина вже вирішила, що відповіді їй не варто чекати, маг нарешті відпустив птахів і, повернувшись, подивився на дівчину. Його постать, знову закутана в об'ємну мантію, виглядала вищою та мужнішою.
-"Тому що я прагну світу,де життя ідеальне,де його мені дасть Він,а те,що я маю зараз-це велика відмінность. Ти ж знаєш,що я тебе кохаю Люпин?Знаєш,що заради тебе я готовий стати на темний бік аби отримати все,що зробить тебе щасливою..."
Сіроока не погоджуючись похитала головою:
-"Мене не зробить щасливий світ,що побудований на чужих смертях,навіть якщо буде все у моїх руках. Я готова померти сама,ніж жити так,як ти мені пропонуєш. Це не любов,Блайде,це манія...звичайна манія особою,яка досягне культу..."
Холодний зимовий вітер пронісся крізь клітки,занурившись у волосся дівчини.
-"Але ж не дивлячись на мій вибір ти погодилась на пропозицію провести зі мною Різдво. Ти навіть не уявляєш,як твоя інша сторона може розповісти про тебе. Повір мені цього разу,я знаю що кажу,я знаю за що воюю"
-"Пропозицією? Може,проханням?Або ліпше сказати маніпуляцією. Я не давала згоди а ж ніяк,ось моя відповідь на твій лист-Хезере Блайде",-відповіла дівчина простягнувши конверт.
Губи юнака скривилися в зневажливій усмішці.
-"Запам'ятай,Мелісо : я ніколи нічого не прошу"
Попередження в голосі мага холодком пройшлося по хребті, але не встигла Люпин в голові сформувати відповідь, як зовсім поруч прогриміли вибухи. Кинувшись до віконного отвору, вона встигла побачити, як остання з сов, що вижили, відправлених щойно Хезером, незграбно борсається в повітрі, розмахуючи крилами, що розпушилися. Ще одне скероване закляття - і птах каменем полетів униз, падаючи десь біля квідичного поля.
Секундна тиша і його холодний голос,миттєво загубився у склепіннях вежі і налякав дрімаючих на жердинках сов, які тут же нетерпляче завухали. Раптом обличчя хлопця виявилося надто близько - настільки, що його очі,здавалося, затопили собою весь світ.
-"Вам знадобилося всього два дні і одна добра справа, щоб мені допомагати, щоб співчувати мені,а тобі всього лиш крок аби бути зі мною. Але ж ні,ти возишся зі своїми дружками,які навіть не можуть себе нормально захистити,я вже мовчу про тебе. На місці Поттера,я б у ту ж секунду, як мій ворог упав, пустив би в нього Аваду, а хлопчик - ні, захищався, як я чув. Чортовий Поттер! Що ж до тебе, міс Люпин, у якому це Всесвіті в твою голову могла прийти думка, що такому, як я, потрібна допомога...такої як ти,прихильниці бруднокровок?
Останнє слово, вимовлене особливо чітко і насмішкувато, чомусь до сліз образило Мелісу, яка тут же зло прошипіла у відповідь:
-"Їхня кров така ж червона, як у тебе".
-"Левеня показало кігтики? Кумедно. Може, й червона, ось тільки не така чиста"
-"Не знала, що кров маглонародженої сильно відрізняється від крові напівкровки!"
Хезер смикнувся. На мить дівчині здалося, що він зараз її вдарить, але цього не сталося. Відсторонившись,хлопець скривився і гордовито промовив:
-"Їхня кров по чистоті не поступається підлозі в цьому приміщенні. І я починаю підозрювати, що хамство Блека заразне".
Блайд розвернувся, маючи намір покинути совітню, але вже біля порога його спіймав дзвінкий дівочий голос:
-"Напевно, я ніколи не зрозумію, як ти можеш так твердити,наче неосвічена знахарка з глибинки, міркуючи так про чистоту крові! Ти і гадки не розумієш,де може закінчитись твоє життя,навіть біля Лорда..."
Нічого не відповівши,юнак покинув совітню,а роздратована Меліса, яка ще деякий час прокручувала в голові весь діалог з Блайдом, так і не надіславши листа Мінерви, спустилася слідом, відразу стикаючись з Сіріусом, який її шукав.
-"Ти довго,-зауважив хлопець і додав:
-"Джеймі та Пітер збирають Раду. Кажуть,що ніби помітили серед Пожерачів наших студентів і треба щось робити,але чесно кажучи,я нікого не бачив".
-"Я бачила", - перебила друга Люпин. Очі здивовано розширились
-"Коли?"
-"Сьогодні та щойно в совітні,то Хезер Блайд.
-"І що він там робив?
-"Гладив сов"
-"Невже?"
-"Мерлін,ти знущаєшся Сіріусе?Що він міг робити в совітні? Хезер, так само як і я, намагався відправити листи, але його сов підстрелили закляттям Смертежери, що чергують по периметру".
-"Не знаєш, кому він там надсилав листи?А раптом він збирає армію, поки ми тут нічого не підозрюємо?Я ж казав,що не варто зв'язуватись з ним".
-"Зараз вичитувати моралі не час,-Меліса поглянула на друга,-схоже йому потрібно було зв'язатися із представниками Міністерства Магії,але закордонних справ. І єдине з чим я погоджуюсь-було б непогано запросити їх до нас,що зараз дуже доречні".
-"Тобі не личить бути серйозною,я тебе не впізнаю,-Сіріус усміхнувся подрузі, але тут же повернувся до теми,-але ж зараз більшість міністрів у відрядженні. Наприклад,я чув,що один знаходяться в Беніні,а інший на Гаїті. А це,сама розумієш, кілька днів, а то й тижнів для сов. Тим паче Патронус відправити легше,ніж якогось листа".
-"Він не вміє викликати його". -"Серйозно? Однією лівою розкидає непробачні, але не здатний створити патронус?
-"Я теж спочатку не зрозуміла,-Меліса задумливо насупилась і повільно промовила,- але для того, щоб викликати Патронус, потрібний дуже сильний світлий спогад.Не думаю,що він таке має".
Сіріус хмикнув: "Ну тоді,хай уявить, що світ біля його ніг, а Лорд служить йому кімнатним звірятком"
Дівчина засміялась.
-"Ні,Мохнатику, це так точно не працює"
Розмовляючи,Люпин навіть не помітила,як вже стояла навпроти дверей,де мали відбутися збори.
Склад присутніх не сильно відрізнявся від того, що спочатку було визначено ще там, у Великій залі. З нових облич Меліса побачила:Хаґріда,професора Ейвері та кількох студентів.На відстані від усіх сиділа зовні байдужа,Марлена, яка прибула разом із кузеном Фінесом на територію замку вчора ввечері і зараз старанно ігнорувала погляд однієї дівчини-Ембер.Ще раз окинувши поглядом присутніх,Люпин зайняла призначене їй місце.
Джеймс,Пітер і Мінерва сиділи в самому центрі кабінету, серед інших присутніх на зборах. Пітер виглядав похмурим за хмару, а Джеймс, на противагу мороку, здавалося,бавився.
-"Проблеми є.Біженців у стінах школи стає надто багато, скільки протримається захист купола-ми не знаємо, а сьогодні вранці домовики доповіли мені, що провізія починає добігати кінця".
Пітер розвів руками:"Тому мета наших сьогоднішніх зборів, по-перше, окрім пошуків засобів відбиття атак противника, знайти й способи захисту та харчування; а по-друге, всі ці способи треба знайти, не сварившись!"
На останніх словах попереджувально зиркнув на Ембер,що відкрила рот,але проігнорувавши дівчину,Сіріус поцікавився:
-"Мої дорогенькі Мародерчики,а коли ви разом встигли сюди впустити ватагу знедолених?Ви яким місцем думали?
-"Тим самим,яким ти пішов у Заборонений ліс",-відповів Джеймс і усміхнувся.
-"Він просто вміє викрутитися",-шепотом промовив Сіріус до Меліси на що вона хмикнула.
-"Недолік провізії та медикаментів необхідно терміново відновити, і якщо інші нам через каміни в змозі доставляти чаромедики з лікарні Мунго, то добути і переправити їжу на територію школи набагато складніше,- професорка Макґонеґел оглянула всіх присутніх і пояснила,-я зв'язувалася зі складом, де закуповуємо все необхідне в Гоґвортс, і вони готові нам надати стільки провізії, скільки потрібно, але доставити до школи все це вони не здатні".
-"Ми розберемося з цим, професоре,- Римус, що стояв на відстані, хоробро виступив уперед.
-"Я не сумніваюся в цьому, містере Люпин, проте..."
-"Він впорається, Мінерво,-раптом сказав Хаґрід,-тим більше, я маю однозначно складу цьому вовчику компанію"
-"Ми з Хаґрідом!",-в один голос промовили Венеса і Кейт,а за ними тихо повторив задумливий голос Ліама-одного зі студента Рейвенкло:
-"Я також візьму участь"
Чарлі Парфомей, що сидів праворуч, розсміявся і промовив:
-"Ти подумав куди сунешся?"
-"Це буде чудовий матеріал аби подати для нової статті у «Щоденний віщун»,тим паче,- Ліам зворушливо схилив голову на бік і видихнув,-я думаю, тобі неодмінно варто скласти нам компанію"
-"Хто?Я?",- Чарлі подавився власним сміхом, здивовано подивившись на хлопця.
-"Ну так"
-"А це чудова ідея, друже! Адже від нас обов'язково треба буде представник, так що ти дуже доречний,- усміхаючись,Венеса підморгнула розгубленому другу.
-"Значить, для цієї справи команду зібрано, непогано. Що з інших питань?",-Пітер оглянув присутніх, зупиняючи погляд на Джеймсі. Поттер знизав плечима і не приховуючи цікавості, звернувся до Сіріуса:
-"Ти сказав, що маєш план. Поділишся подробицями?"
-"Ні-а,не поділюся.Все буде по-Блековому.Мені лише треба, зайвий розум і той,хто вирушить разом зі мною".
-"Вирушить?,-Джеймс несподівано поглянув на друга. Його очі з цікавістю блищали за склом окулярів.
-"Але ж куди?"
Голос зробився м'якшим та ледь чутим,навіть в тиші, що запанувала, особливо,коли прозвучало питання Блека:
-"Скажи, квітонько, а чи давненько ти бувала в Нью-Йорку?"