На межі двох світів

🖇️Частина XV🖇️

-"Кхм,в сенсі?",-неоднозначно поглянувши на подругу запитав Пітер.
-"Пам'ятаєш,я казала про дивних істот,які були безликими.Вони мали на собі мантії чи щось таке,але  пошарпане. Я б навіть сказала духи,так. Вони були схожими на духів",-відповіла дівчина.
-"Виникає певний парадокс,я ж маю рацію Хвостику?",-запитав Джеймс.
-"Однозначно. Організація Темного Лорда почала звичайно раніше свою брудну роботу,але до сьогоднішньої статті Каффа ніхто фото не публікував. Кошмар,Меліса побачила з вчора на сьогодні,а це вже зачіпка. Але яка?",-мовив Пітер.
-"Ви вже дуже перебільшуєте. Це може бути всього лиш збіг обставин",-відповіла Кейт сівши біля Меліси.
-"А якщо ні?Ти можеш сказати,що ти бачила у тому сні?",-запитала Лілі.
-"Все було неоднозначно. Але я завжди чула один голос,який казав,що у мене спливає час...",-тихо промовила сіроока.
-"Що ж він мав на увазі,коли казав про час...і скільки в нас його залишилось",-промовив Петігрю протираючи переносицю.
-"Все що нам відомо на даний момент–час,який спливає. Схоже доведеться відкласти різдвяні пакуночки,бо назріває щось цікавіше",-відповів Джеймс.
-"Тобто,перше,що тебе хвилює -це Різдво,яке доведеться відкласти?",- втрутився в розмову Римус.
- "Ага... "
-"І подаруночки з різними солодощами"
-"Ага..."
-"Ти дурень",-не змовчавши мовив Пітер.
-"Ага ... Що?!",-Джеймс прийшов до тями від заціпеніння і глянув на друга, який весело усміхався.
-"Ти чого такий радісний?",-підозріло запитав Джеймс.
-"Та от думаю,як ти проживеш без їжі. Ти справді відмовишся від свого сокровенного....?Де ти подів нашого Джеймса?",-відповів Петігрю і всі засміялись.
Меліса усміхнулась і перевела погляд на двері,які були у Лікарняному крилі. Сіріуса досі з ним не було і дівчина трохи засмутилась. У грудях почало підніматися занепокоєння.
-"Як довго Сіріус розмовляє з професорами?,– напружено запитала Люпин.
- '"Не знаю. Але вже достатньо довго…" Раптом пролунали голоса на коридорах,там явно відбувалась метушня і через кілька секунд в двері увірвалась професор Макґонеґел. Стривоженим поглядом вона поглянула на дітей.Професор хотіла щось промовити,але почувся в коридорі голос директора,що за допомогою заклинання посилив гучність.
-"Всім студентам терміново пройти у свої вітальні!"
Меліса злякано глянула на Римуса. Той був блідий ніж зазвичай. Губи стиснуті в тонку смужку,а очі виражали тривогу.
-"Що трапилося?,–спитав Люпин професора.
Жінка неоднозначно хитнула головою. В кабінеті настала повноцінна тиша,напруженість зростала і здавалось кілька хвилин  тривали вічність.
-Професоре? Що трапилося? - повторив Джеймс намагаючись не відчувати страху.
-"Для початку, впевніться,що ваші палички з собою...", - стомлено промовила Макґонеґел. Грифіндорці здивовано подивився на неї, але все ж таки швидко переглянули свої внутрішні кишені. Лілі напружено дивилася на професора, сидячи на ліжку,що знаходилось навпроти Меліси.
-"Професоре,ви маєте повідомити нам що трапилося",-наполегливіше мовив Пітер, підходячи до Макґонеґел.
Вона мовчала досить довго, а потім глянула на студентів і тихо, але твердо промовила:
-"Сьогодні вночі, Льюїса Хоггарта було викрадено із школи Хогвартс..."
                                  ***
-"Нам треба щось робити.В будь-якому випадку і будь-що",- палко заперечив Пітер.
«Не дивно, що чистокровні, ненавидять навіть напів кровних,-промайнуло в голові Меліси,-…Стоп!»
-"Але чому вони його викрали?І хто вчинив напад на школу,хоч і незначний? Тим паче,що Хоггарт напів кровний,якщо вже на те пішло…",- швидко, мовила дівчина і поглянула на професора. Макґонеґел знову зітхнула і похитала головою.
-"Слідкуючі чари засікли його. Це точно були смертежери...".
Це було важко говорити, заглядаючи в очі студентів,що так відчайдушно світилися надією. І так само важко було дивитися, як надія повільно згасає. Дитячі очі поступово тьмяніли і навіть обличчя ставали набагато старшими.
-"Але Меліса має рацію", — раптом промовив Пітер, підходячи до лікарняного ліжка.
-"Він не має їх цікавити. Навіщо вони його викрали?"
У кімнаті настала тиша, яка переривалася лише тихим цоканням годинника.
-"У нас є шанс на те, що він хоча б  живий?,-раптом запитав Джеймс.
-"Звичайно є. По-перше, незрозуміло, навіщо вони викрали хлопця. Якщо не для того, щоб якось виманити нас чи пробратись в середину,то я навіть не знаю,адже вони були тут. Тому у такому разі він точно живий. По-друге, директор Дамблдор вже намагається знайти місце їхнього збору",-відповіла Макґонеґел.
«Потрібно приймати рішення щодо безпеки в замку. Ми не можемо знати напевне чи вони не прийдуть знову...»пронеслась думка в Меліси.
                          ~~~~~~~~~~
Обговоривши нюанси з професором,діти залишились в не зрозумілому стані. Було купа питань,але жодної відповіді. Повернувшись до рідної спальні,Меліса спустилась вниз по сходам і вийшовши разом з друзями,попрямувала до Великої Зали. Біля входу на них чекав сюрприз у вигляді слизеринців.
-"Знову бруднокровка вештається по школі зі своїми друзями, ніби по своєму власному дому?",- прошепотів якийсь юнак із зеленою краваткою, сяючи карими очима.
Лілі здригнулася і опустила голову.
-"Заткни свій поганий рот, - не втримавшись сказав Сіріус і підбадьорливо поклав руку на плече дівчини.
-"Тримайся від неї подалі підвальна зміюко",-процідив крізь зуби Джеймс.
- Що ти сказав?!
-"Так, зараз у справу підуть палички! - злякано подумала Меліса, помітивши, як рука одного із покидьків полізла в кишеню.Двоє тих, що залишилися, поки не збиралися діставати зброю,але треба бути і самому напоготові.
-"Джеймс, не треба..",- тихо попросила Лілі.
-"Так,Джееймс",- знущально протягнув той, хто стояв найближче,-бачиш, дівчина просить. Ти знаєш, як по-маглівськи звучить твоє ім'я, Джеймсе?"
Поттер відчув, як у нього з'являється агресивність.
«Та що вони про себе уявили?!», - подумав хлопець, але сказати чи зробити нічого не встиг. Він, ніби в уповільненій зйомці спостерігав, як один, дістав паличку, і спрямовувавши її на Лілі,випустив яскраво-рожевий промінь,що летів прямо в груди дівчини. Реакція спрацювала чудово і наступної миті Джеймс опритомнів на підлозі, притискаючи до себе свою однокурсницю.
-"Ти знаєш, що це було за закляття?,-крикнувши запитав Пітер в слизеринця.
–"Ні. Але в книзі написано, що воно ефективне проти Темних,а особливо проти бруднокровок", - із злою посмішкою відповів хлопець, наставивши паличку на Пітера.
Пару заклять і троє студентів беззбройні стояли не рухливо.Римус підхопив їхні палички і тримаючи зброю слизеринців у руках,повернувся до Петігрю промовивши:
-"Директору сподобається,особливо Макґонеґел".
-"Тебе не зачепило?",запитував Джеймс допомагаючи піднятися дівчині. Він дбайливо обтрушував пил з мантії Лілі, продовжуючи схвильовано її оглядати.
-"Що це було?"
-"Прокляття швидше за все. Воно перекладається, як «прокльон від предків до нащадків» чи шось таке. Це заклинання як судове. На кого воно буде застосовано, той відчує всі прокляття, коли-небудь сказаними предками. А з огляду,що твоя сім'я маг... проста,ти б могла померти в страшних муках. Джеймс нервово ковтнув. Це була б страшна смерть…
Лілі стояла нерухомо. Її щоки були білішими за крейду.
-"Руденька ...",- тихо покликав її Джеймс і погладив по щоці,–все добре.Ти жива і тебе не зачепили'"
-"Що,правда? А я все чекаю, коли ж я відчую круціатус…",- злякано прошепотіла дівчина, вчепившись холодними пальцями в руку Поттера
-"Вони ж знали, що це за прокляття?"
-"Ні, - скривився Джеймс,-тупі зміюки! Лілі важко зітхнула.
-"Треба йти,- промовила Кейт,-інакше ті покидьки на нас наговорять".
Друзі відповідно кивнули і попрямували у Великий Зал. Їхнє запізнення ніхто й не помітив.
-"Я не можу їсти, - раптом промовила Еванс, коли вони сіли за стіл.
Джеймс зітхнув і подивився на подругу.
-"Хочеш, щоб я тебе з ложечки годував?",- запитав Поттер.
-"Можеш мене погодувати,я не проти",-відповів Сіріус.
Меліса заміялась, уявивши,як Джеймс бігає по всьому залу з ложечкою за Блеком примовляючи: "за маму, за тата..."
-"Ні,дякую!", - промовила дівчина відсунувшись від друга, а так як вона сиділа між хлопцями, підштовхнула  руку Пітера,від чого весь суп пролився йому на штани.
-"Твого ж Мерліна... Тепер окрім якогось магічного хмизу у кишені, я ще маю пляму від курячого супу, цікаво. За що так доля мене винагороджує?", -іронічно мовив Пітер, висушуючи пляму заклинанням.
Лілі зніяковіло усміхнулася. Так не помітно пройшов обід.
Йдучи до вітальні поруч із друзями,Меліса сміялася, жартувала і була цілком щаслива від того, що мала таких людей,як ці. У загальній кімнаті вона попрощалися з ними і розвернувшись до сходів,попрямували нагору. Коли вона були у своїй кімнаті,Меліса полегшено зітхнула, зачиняючи за собою двері і притуляючись спиною до неї.
«Як я втомилася…»
Хотілося заплющити очі, заснути і ніколи не прокидатися. Але дівчина знала,що як тільки вона це зробить, то перед нею постане образ Сіріуса...Його блакитні очі лукаво блискатимуть, а на губах гратиме єхидна, але м'яка усмішка. Дівчина знала,що ця так звана "фішка" затьмарювала голови всім,але не їй.
«Я просто не хочу втратити його знову,хоч і в сні..»
Вона повільно відірвалася від дверей і пройшла до ліжка,яке протестально скрипнуло, коли Меліса сіла на нього. Час ще був. Час на те, щоби подумати. Час, до того, як їм доведеться пожертвувати всім заради інших. І нехай усі кажуть, що це безглузде геройство. Що цих проблем не вирішить і треба просто зачекати. А на що чекати? Коли аврори почнуть кожного допитувати про Хоггарта? Чекати, коли Темні нападуть на школу?.
-"Ні", - тихо прошепотіла дівчина, дивлячись на стрілку годинника, яка повільно рухалася у бік четвертої години.
Тяжко зітхнувши,вона вирішила дочекатись коли стемніє аби почати робити хоч якусь справу.
                           ~~~~~~~~~
На годиннику була дев'ята вечора. Залишалась година до відбою у Гоґвортсі.Тому не гаючи часу Меліса змахнувши паличкою, нейтралізувала закляття,що зачаровувало двері і спокійно зачинивши їх,провалилась у порожнечу коридору.
Спускаючись по сходам,Люпин помітила Сіріуса,який щось писав. Вона думала непомітно пройти його,але він поглянув у її сторону.
-"Ну і куди ти зібралась?",-промовив Блек складаючи папір докупи.
-"На чергування. Саме так, я іду туди",-відповіла дівчина ховаючи свою паличку за спиною.
-"Хм,відколи Лілі просить побути на чергуванні з Джеймсом замість неї?",-запитав Сіріус поглянувши на подругу.
-"Ти знаєш,що я кажу тобі не правду..."
-"Так,ти брехати не вмієш і якщо будеш так хвилюватись,то твоя паличка трісне,як суха гілка у лісі".
-"Ти досить спостережливий,як на себе..."
-"Пітер дурного не порадить,мені навіть подобається. Шкода,що йому до мене треба рости і рости",-сказав Сіріус і Меліса засміялась.
-"А якщо справді,то куди ти зібралась?"
-"Нікому не скажеш?"
-"Нікому"
-"Я сама не знаю,куди я зараз маю іти,але прокладати свій маршрут я буду через Заборонений ліс",-відповіла сіроока.
-"Квітонько,ти що геть головою вдарилась?Через годину, люба Мелісо,відбій.Ти хочеш аби Філч тебе на довічні відпрацювання відправив?"
-"Але мені дуже потрібно. Я маю знати,що сталось з Хоггартом".
-"Ти божевільна,але я всеодно тебе нікуди не відпускаю",-промовив Сіріус схопивши дівчину за руку.
-"Це ще чому?У мене між іншим капітан пропав".
-"О,ну звичайно. А я у теніс граю. Якщо ти забула, сонечко,але я ще теж ганяюсь за м'ячем на мітлі"
-"Мені треба знати,що насправді вони хочуть від нього"
-"Якщо я тебе відпущу,мені Римус голову зірве. Я тебе прошу не роби мені нерви і залишся тут зі мною"
Меліса замовкла.
-"Я мав не те сказати,вибач.....,-і якщо ти вже надумала йти,то я піду з тобою. Куди вже тобі діватись,всеодно не будеш слухати",-сказав Сіріус зітхнувши і відпустивши Мелісу.
-"Ти найкращий",-обійнявши друга мовила дівчина.
                                       ****
-"Куди ми зараз йдемо? – тихо прошепотів юнак.
Смолоскипи вночі не горіли, тому Сіріусу та Мелісі доводилося йти мало не на дотик.
-"До виходу із замку",- так само тихо відповіла дівчина, схопивши руку грифіндорця міцніше.
- "Я вже жалію,що пішов з тобою..."
-"Немає про що жаліти,все буде добре. Ми ж з тобою чарівники,Сіріусе. Щось намахаємо паличками і все буде добре. Тим паче,смертежери біля школи очікувати не будуть сигналу,вони мають мати хоча б  точку неподалік,а таке місце Заборонений Ліс"
-"Але... Це ж безглуздо. У Забороненому Лісі водиться Ґодрик зна що…, тим паче з чого ти вирішила, що це безпосередньо смертежери? – вкотре порушив тишу Блек.
-"Я просто знаю,а ще це викрадення Хоггарта"
Сіріус нічого не встиг відповісти. Їх засліпило яскраве світло, що з'явилося так раптово.
-"Загубилися, голубки? – тихо прошепотів над вухом голос.
Меліса повернула голову, і крик застряг у її горлі...