На межі двох світів

🖇️Частина XI🖇️

Меліса та Сіріус покинули Квідичний стадіон і поспішили до кімнати,яка завжди знала,що кому потрібно. Вони залишили свої "домашні" мітли та квідичну форму і швидким кроком вийшли з Виручай-кімнати. Усю дорогу Меліса і Сіріус розмовляли про матчі,яких їм так бракувало,про екзамени на п'ятому курсі та новини зі "Щоденного віщуна",але розмови припинились коли вони помітили Філча. Він як зазвичай перевіряв списки всіх студентів,що мали йти у Хогсмід, і хоча вже майже нікого не було, наглядач все ще стояв на пості,ніби когось чекав. Побачивши Блека,обличчя Філча невдоволено зморщилось.
-"Не навчився вчасно приходити Блек?", - гаркнув він до студента.
-"Могли б мене і не чекати, у списках Ви все одно мене не знайдете, тому що мене там немає", - відповів юнак.
-"Ну тоді всього хорошого. Хогсміда тобі не бачити", - усміхнувся Філч своєю «прекрасно посмішкою».
-"Це ще чому?У правилах не написано, що якщо у студента нема кому підписати дозвіл, то він не може йти в Хогмід".
-"Сіріус,заради Ґодрика,закрий свою патякалку та йди мовчки до вітальні",-зашепотіла Меліса до Блека.
-"Я б радив прислухатись до вашої по́дружки,містере Блек",-скорчивши фальшиву гримасу задоволення мовив наглядач і додав: можливо і написано там щось таке у правилах,але не забувай головне правило:що немає дозволу,то немає ніякого Хогсміду. Тай не може бути неповнолітній чарівник сам по собі".
-"О Мерліне,невже треба бути настільки телепнем аби не второпати елементарного?",-запитав Сіріус.
-"Ти труп,Блек,просто труп...",-процідила Люпин спостерігаючи,що буде далі робити чоловік.
-"Ах ти бридкий хлопчисько,"-Філч підняв руку зі своєю палицею.
-"Аргус!", - пролунав голос професора Макґонеґел за спиною, - опустіть свою палицю,негайно!
-"Цей покидьок кидається образливими словами. Ніякої поваги до наглядача, хіба я заслуговую такого ставлення до себе за стільки років роботи?! Викинути таких нахабів, хоч якийсь був би порядок у школі".
-"Прошу заспокоїтись і пропустити його,у Сіріуса Блека є дозвіл..."
-"Що...,професор, ви впевнені, що це точно мій дозвіл?, -здивовано запитав юнак.
-"Містере Блек, за свої сімнадцять років що я тут працюю, я читати навчилася,за це можете не турбуватися. Але як би дивно для всіх це не звучало, тут дійсно написано Сіріус Арктурус Блек", - відповіла Мінерва, поправляючи свої окуляри.
-"Тепер Сіріус може відвідувати Хогсмід,я ж правильно розумію?",-запитала сіроока дівчина.
-"Так,міс Люпин,тепер він офіційно може розгулювати поселенням",-відповіла Макґонеґел.
Філч скривився від невдоволення,але суперечити Макґонеґел не став,тому взявши наруки свою кішку місіс Норісс, попрямував у далечінь коридором. Правда дорогою він помітив одного зі студентів слизерину, який збирався пронести щось підозріле у вітальню, і погнався за ним.
-"Професоре, я навіть не знаю, що мені сказати або зробити, щоб якось віддячити Вам. Ви навіть не уявляєте як це багато означає для мене. Спасибі ....", - обійнявши проффесора сказав Сіріус.
Декан усміхнулася своєю м'якою усмішкою та ніжно погладила студента по голові.
"Вам не мені потрібно дякувати, містере Блек, ви дізнаєтеся все з часом", - тихо сказала Мінерва, - а зараз я думаю, потрібно поспішити. Ваші друзі зачекалися.
***
-"Я просто не вірю,це ж не можливо..",-йшовши до вітальні мовив Блек.
-"Як бачиш чудеса трапляються навіть і у Гоґвортсі,тому звикай Мохнатику",-відповіла Меліса.
-"Чекай чекай,ти назвала мене "Мохнатиком"?Святі карамельки,у мене ж не день народження,що за честь,міс Люпин?",-усміхнувшись запитав Сіріус.
-"Ой,тільки не кажи,що ти чекав коли я скажу це",-мовила дівчина поглянувши на хлопця.
-"Ти знаєш...я чекав чогось оригінальнішого,але це було почуто саме від тебе,тому я приголомшений,нічого не скажеш",-відповів чорнявий хлопчина.
-"Значить беру свої слова назад,ти- телепень",-сказала Меліса і Сіріус засміявся.
Коли до вітальні залишалося всього два сходові прольоти, хлопець поглянув на Люпин і взяв її за руку.
Шкільний коридор наповнився різкою тишею,лише десь здалеку відлунням потріскував вогонь у камінних чашах.
-"Ти чого це?",-тихо запитала Меліса.
-"Дякую,що ти терпиш такого телепня,як я",-відповів Сіріус.
-"Що ти хотів сказати?",-поглянувши на друга,мовила дівчина.
-"Нічого. Абсолютно нічого. Через кілька хвилин,я чекаю тебе у вітальні повністю готовою до веселощів у Хогсмід",-відповів Блек і поспішив уверх сходами до спальні.
***
Весела компанія грифіндорців сиділа за столиком у пабі «Три мітли», розповідаючи щось одне одному цікаве. Пітер згадав, коли два роки тому,всі не могли стримати сміх,як Сіріус ледь не втопив Джеймса у Чорному озері. Кейт скаржилася на безкінечні дисципліни з асторономії, а Лілі на те, що її сестра ніяк не знайде спокою. Римус не відставав і разом з Джеймсом, обговорювали,що як тільки Сіріус піде зі школи,нікому буде витворяти божевільні витівки в Гоґвортсі.
Атмосфера,яка царювала у барі,була саме тим,що потрібно було студентам після нудних дисциплін. Кейт накинувши зимову мантію собі на плечі та зробивши ковток теплого сливового пива,визирнула у вікно на вулицю,де тихо сипав білий,лапатий сніг.
-"Нічого собі так видиво! - вигукнула дівчина і всі, хто сидів за столом, теж одразу подивилися у вікно.
На головній вулиці Хогсміду, не намагаючись сховатись від снігопаду, стояли Меліса та Сіріус. Здається, вони щось обговорювали, але тут, усередині паба, нічого не було чути.
-"Мені ж не мариться і там справді твоя сестричка з нашим песиком, Лунатику? - порушивши тишу мовив Джеймс .
-"Не одному тобі така картина перед очима малюється,вони ж недавно мало що не побились!-відповів Пітер.
-"А по-моєму, вони мило виглядають разом, правда ж,Кейт? - звернулася до подруги,Лілі.
Вона лише знизала плечима і усміхнулась.
-"Мабуть, Лілі має рацію,вони класні,завжди класні",- сказала Браун і всі знову повернулися до вікна.
На вулиці Блек зав'язував кільканадцятий раз шарф Мелісі,який вона не хотіла брати. Він робив це з усмішкою на обличчі, щось казав їй, а потім загорнув волосся під мантію аби не змокло від снігу.
-"Ну хіба це не чарівно",-милуючись парою і підперши рукою підборіддя промовила Лілі.
-"Хто б міг подумати,що Сіріус Блек проміняє мене на дівчину - іронічно сказав Поттер і взявши серветку,витер невидимі сльози.
-"Дозвольте вам нагадати,пане о́леню,але хтось не може змиритись,що дівчина комусь відмовила 143 рази,нічого особистого Руденька",- втрутився Петігрю.
-"Ти справжній пацюк,Пітере. Міг би і змовчати!,",-відповів Джеймс і Лілі засміялась.
-"Ви знаєте,мені шкода Мелісу,від всієї душі,з усіх на світі-такий телепень дістанеться саме їй",-промовив Петігрю поглянувши на товаришів.
-"Це чудовий телепень",-відповіла Кейт.
-"А тобі я бачу і закляття не треба аби перестати говорити Лунатику. Це ж як треба відімкнути підсвідомість Люпина щоб мову відібрало,довела сестричка,ой довела",-сказав Джеймс і отримав у відповідь щедрого підзатильника від Лілі.
-"Доведу хіба,що я тебе до лікарняного крила,якщо не перестанеш молоти дурню",-мовила дівчина і додала:ти не радий за неї,Римусе?".
-"Ти,що звісно радий. Найкращий друг...і телепень-додав Джеймс, і сестра мають якусь симпатію,але якось це все дивно тай кумедно",-відповів Люпин.
-"Не хвилюйся,вона приїздитиме до тебе з песиками і тобі сумно не буде",-засміявшись промовив Поттер і отримав знову,але більш сильнішого підзатильника від Лілі.
-"Заради Ґодрика, залийте йому вогне-віски аби його рот зтулився докупи,бо це слухати вже просто не можливо",-сказала Кейт.
-"Вас щось не влаштовує міс Петігрю?",-з усмішкою запитав Джеймс у подруги.
-"Вона з тебе килим зробить,ставлю на це 10 гелеонів",-мовив Люпин.
-"Та схоже не тільки вона",-відповіла Лілі поглянувши на Пітера.
-"Зараз я тобі покажу,якого кольору буде той килимок Поттере",-промовив Петігрю до друга.
-"Хвіст,ти чого, я ж пожартував",-сказав у відповідь Джеймс.
-"Та ви що пане Поттере,як прикро,що я, не жартував",-сказав Пітер встаючи зі стільця.
-"Ви знаєте,було дуже чарівно провести час,сподіваюсь я доживу до нової посиденьки",-вставши із-за столу промовив Джеймс повільно підходячи до барної стійки за якою стояла жінка.
-"Пані Розмерто,все було в точності як описував мій батько-неперевершено. Спасибі вам за гостинність-це за всіх",-швидко проказав Поттер і залишивши мішечок з гелеонами,вхопив свою мантію та побіг до входу.
-"А решта?!",-гукнула жінка у слід.
-"На неї купите собі зелену сукню,яка буде ідеально підходити до Ваших очей",-відповів Джеймс притримуючи двері.
-"Але яку сукню я куплю за 15 гелеонів?!",-запитала Розмерта.
-"Так?Тоді придбайте віяло,всього хорошого!",-вигукнув Потер і вибіг з пабу.
-"Пес продажний!",-прокричав Пітер схопившись з місця.
-"О Мерліне,Римус,мерщій біжимо за ними,вони ж повбивають одне одного",-сказала Лілі накинувши мантію.
***
У цей час,Меліса з Сіріусом якраз вийшли із «Солодкого Королівства»насолоджуючись щойно купленою ну́гою. Сніг великими пластівцями падав на грифіндорців,але здається,це анітрохи не турбувало ні його, ні її. На вулицях села було досить людяно( не враховуючи магів,що тут проживали). Починаючи від дітей та студентів до людей похилого віку і професорів. Хтось йшов з веселою усмішкою, хтось зі смутком в очах, деякі йшли підстрибом, в основному це були школярі,а ще було багато парочок з Гоґвортсу,що дуже дратувало Слизеринські оченята. Розмову грифіндорців, відвернув звук швидких кроків і криків,що лунали доволі близько. Сіріус вирішив виглянути з-за стіни "Солодко Королівства" аби розібратись,що там відбувається,і як тільки він нахилив голову-помічає Джеймса, що вибігає з пабу "Три мітли",в...сукні...?А ні,то Кейт і вигляд у неї лютіший,ніж у Філча. Потім Сіріус бачить, Петігрю,що біжить слідом і має не менш розлючений вираз обличчя,але далі видимість зникає з прильотом сніжки,яка влучає прямісінько в обличчя. Побачивши картину,Меліса не може стримати сміху,що ледь не випускає з рук пакет з ну́гою.
-"Ну так,звичайно,давайте посміємось",-встаючи на ноги і струшуючи сніг мовив Блек.
-"Вибач,але це просто сміхота,хай його Мерлін. Я б тобі додала,але боюсь,що не зможу і маленької кульки зліпити через сміх",-сміючись відповіла дівчина.
-"Ґодрик, лишень я дізнаюсь,що то Джеймс-закопаю в найближчій кучугурі снігу",-сказав Сіріус.
-"Та облиш,вони ж не спеціально. Цікаво,через що такий гамір підняли?",-відповіла Меліса,підійшовши до Блека.
-"Мені байдуже,що у них там відбулось. Але те,що моє прекрасне личко зазнало болю-це факт,тому я не потерплю псувати мою досконалість",-промовив хлопець торкаючись до свого лиця.
-"Мерліне,який самозакоханий пес",-закотивши очі сказала Люпин і штовхнула Сіріуса в найближчу купу снігу.
-"Ти що знущаєшся,я встав кілька секунд тому?!",-крикнув Блек впавши на сніг.
-"Багато патякаєш",-мовила дівчина і повернувшись хотіла йти,але Сіріус схопив її за нову і вона гепнулась разом із ним.
-"Блек,ти що в трястя таке твориш,геть клепку відморозив?!",-прокричала Меліса.
-"Що ти там квітонько говорила-багато патякаєш?",-підперши рукою голову мовив Сіріус.
-"Я думала тебе Хогсмід нагодує,але бажання напакувати твій рот снігом у мене все росте і росте,цікаво чому?",-лежучи на сніжній пелені мовила дівчина.
Раптом вони чують,як верещить Пітер,який схоже догнав Джеймса. "Йому конкретно влетить,якщо він його впіймав"-подумав Сіріус встаючи з снігу.
-"Ходімо,міс Люпин,рятувати нашого вельмишановного о́леня:відчуваю,що вони його скоро, як мандрагору обчистять",-простягаючи Мелісі руку сказав Блек.
-"Ти знаєш,мені подобається,що він таки отримає за свій довгий язик по заслугам.Адже я на всі гелеони впевнена що він знову чогось бовкнув",-сказала Меліса.
-"Та ви сама безсердечність квітонько,що ж це за слизеринський настрій?). Верніть будь ласка моє левеня назад,бо таку змію я не витримаю",-волаючи кудись в небо гукав Сіріус,але не довго. Дівчина жбурнула щойно зліплену сніжку в голову Сіріуса і сміючись стала тікати.
-"Ти отримаєш штрафні бали з Грифіндору і байдуже,що я теж на цьому факультеті,міс Люпин",-кидаючи сніжку у відповідь та біжучи за подругою гукав Сіріус.
-"Дурнику, я тебе не чую!",-кричала у відповідь Меліса втікаючи від Блека.
-"Мінус 5 балів з Грифіндору,бо хтось багато патякає",-відгукнувся Сіріус і кинув сніжку у Мелісу.
Дівчина добігла до магазину «Круголітка»,де продавали спортивний інвентар, швидко проскочивши усі сходинки. Першокурсники, які зустрічалися їй на шляху, відскакували чим подалі,бачачи як вона мчить,а навздогін біжить Сірус. Ухилившись в бік,Меліса швидко присіла,спостерігаючи як Блек біжить прямісінько до рук Кейт. Кілька секунд і чує як Сірус кричить аби вона припинила кидати в нього сніжки,але Мелісі це подобається. Тому без жодних сумнівів вона підходить до товаришів і дарує неймовірну сніжку Сіріусу, прямісінько в лице.
-"Я казала,що ти мене дістанеш і я нагодує снігом",-промовила дівчина дивлячись на лежачого хлопця і це змусило засміятись всіх.
-"А ви чого волаєте на весь Хогсмід?",-запитала Люпин поглянувши на Кейт,яка тримала Джеймса за комір.
-"Він хоч дихати може?",-запитав Римус.
-"А я настільки чаруючий,що вам бракує повітря поруч зі мною?)",-усміхнувшись запитав Джеймса.
-"О Ґодрику,краще б Кейт викинула тебе в Чорне озеро",-відповіла сіроока.
-"Я можу знову спробувати його втопити",-запропонувавши ідею мовив Блек і відразу отримав сніжкою по обличчю.
-"Зрозумів,ідея не сподобалася".
-"Що ж ти такого бовкнув Джеймсе,що у цих двох мало піна з роту не йде?",-запитала сіроока.
-"Нічого такого,лише правду. Будьте ласкаві познайомитись з сім'єю Петігрю",-мовив Поттер махаючи головою на Кейт і Пітера.
Меліса лиш кинула смішок,а Сіріус захо́дився реготом дивлячись на тих двох.
-"Ти навіть мене перевершив, брате",-витираючи сльози від сміху сказав Блек.
-"Мені ще до тебе далеко. Он ви двоє з..",-почав Джеймс,але сніжка що прилетіла від Лілі змусила замовкнути.
-"Навіть не думай починати",-промовила Еванс дивлячись на Поттера.
-"Гаразд,я мовчатиму,але зараз мене найбільше з усього цікавить Сіріус. Як ти мій друже опинився у Хогсміді? Невже Меліса вдалась до крайнощів і щось зробила з Філчем?",-запитав Джеймс.
-"Якщо ти і далі будеш говорити з снігом на голові,роблячи серйозний вираз обличчя-я вважатиму,що тобі щось бракує. Тому будь люб'язний привести себе до порядку Поттере)",- відповів Сіріус.
-"Тільки не кажіть,що ви збираєтесь виясняти ситуацію зараз і в такому вигляді. Давайте не будемо створювати шоу для першокурсників. Хто їх взагалі сюди привів?",-мовив Римус кивнувши в сторону дітей.
-"Вони під наглядом старост,тому не дивно,що вони вештаються поселенням. Може зайшли пер купити чи пергаменту з чорнилом",відповіла Лілі.
-"Це не аргумент вести дітей сюди. Чому у нас має бути дозвіл,а ці дітлахи можуть розгулювати Хогсмідом без нього?",-сказав Сіріус дивлячись на товаришів.
-"Заспокойся.Ти ж тут,і як ми домовлялись скуштуємо сливового пива разом. До речі ось твої цукерочки",-відповів Джеймс простягаючи пакетик з солодким.
-"Це ж жарт, правда? ...або ти дійсно купив "летючі шипучки" Я якщо що приколювався, ти ж розумієш це?",- мовив юнак поклавши пакет у кишеню мантії.
"Тепер скажи, що жартуєш ти. Я віддав за них 10 гелеонів, притому що ці гроші мені позичив Пітер", - сказав Джеймс, дивлячись на Сіріуса який ледве стримував сміх.
-"Ти волохатий пес, я так і знав, що це намах грошей! Але хто ж слухатиме Пітера: "Він ж наш друг, бачили б ви його оченята, які просили купити ці солодощі з вітрини", - процитував слова Джеймса, Петігрю і додав: як тільки ми повернемося до Гоґвортсу, я з тебе особисто вдвічі більше струсну Блек".
-"О Ґодрик, тільки не кажіть, що ви знову один одному вириватимете гортані через десять гелеонів", - почувся дівочий голос сіроокої грифіндорки.
-"Хто кому буде виривати, ми вже знаємо, і я тут ні до чого - що прошу відмітити",-відповів Джеймс струшуючи з мантії сніг.
-"Та кого ти слухаєш Еванс, цей дурень видурив у мене гелеони, Салазар візьми 10 гелеонів, а цей шарлатан прибув і заявляє, що просто жартував. Я до останнього думав, що гобліни в Грінготтсі ті ще психи на золотенькі, але ці двоє нічим не кращі ", - істерично сказав Пітер розводячи руки в сторони.
-"Сонце, ти себе взагалі чуєш? Вдалим прикладом про гоблінів та їхню зажерливість до гелеонів та інших коштовностей-ти.У тебе око сіпається через невелику суму, яку вони забрали. Скажи, що ти не нащадок гоблінів і я тобі нізащо не повірю!",-відповіла Меліса поглянувши на хлопця.
-"О,ну звичайно. Я подивився б на твоє личко, коли тебе провели на грошенята, квітонько", - сказав Петигрю і поправив комір зимової мантії.
-"Милостивий Годрик, по-моєму ми прийшли сюди розважатися, а не з'ясовувати як у вас погано з грошима",-зав'язавши факультетний шарф, сказав Люпин.
-"Май на увазі Блек,тобі просто пощастило",- промовив Петігрю до Сіріуса.
-"Він геть псих",-прошепотів Блек до Меліси і вона засміялась.
Пітер його почув і кинув сніжку в голову друга.
-"Зараз хтось отримає конкретну брилу у відповідь",-промовив хлопець збираючи сніг у кулю.
-"Якщо ти снігом не наїсишся раніше",- сказала Люпин і жбурнула сніжку прямісінько до рота.
-"Як малі діти...",-зітхнувши мовив Римус.
-"Не будь занудою,тішся допоки є дитинство",-відповіла Еванс і кинула снігову кульку в Люпина.
-"Вадівазі!",-крикнув Римус і відправив сніжку Лілі в неї.
-"Джемі́ніо",-вигукнула дівчина і у повітрі з'явилось вже дві сніжки і додала:"Депулсо!".
Сніжки відштовхнулись у повітрі і полетіли у Люпина.
-"Та тут ціла сніжна битва!",-вигукнув Сіріус і широко усміхнувся.
-"Подумаєш,мені і чар не треба аби закопа́ти тебе у кучугурі снігу",-сказала Меліса і штовхнула хлопця. Не зволікаючи Сіріус схопив дівчину за руки і вони впали двоє.
-"А мені чар не треба аби ти впала десь біля мене у кучугурі снігу",-усміхнувшись мовив Блек і отримав у відповідь купу снігу в лице.
-"Локомотор!",-почувся голос Джеймса і Мелісу з Сіріусом присипало снігом.
-"Я тобі зараз влаштую «Локомотор»!",-прокашлявшись та вставши зі снігу мовила дівчина.
-"Я пам'ятатиму тебе любий Джеймсе",-сказав Сіріус продовжуючи лежати в білій ковдрі.
Поттер втікав від Меліси,що є сили, вона безперестанку кидалась в нього сніжками. І коли хлопець просто здався і впав,вона накинула на нього величезну купу снігу,яка накрила його з головою.
-"Вона безжальна",-промовив Петігрю до Сіріуса.
-"Вона ідеальна",-усміхнувшись відповів Сіріус.
-"Згідна,ідеальна аби тебе вбити)",-промовила Кейт підійшовши до друзів.
-"І ідеальна аби нагодувати снігом",-підхопив Римус.
-"Я навіть не знаю чи вміститься ще сливове пиво в мене,бо снігом я конкретно наївся",-промовив Сіріус.
-"У тебе не один кухоль піде,тому не переймайся",-відповів Люпин даючи руку аби Блек підвівся на ноги.
-"Отже, ви хочете забрати решту Джеймса у пабі «Три мітли»?",-усміхнувшись запитала Лілі.
-"Звичайно,ми маємо погуляти на його «за всіх»",-відповів Пітер.
-"Тоді я маю погуляти на славу,якщо це стосується гелеонів Джеймса",-промовила Кейт і всі засміялись.
-"Мелісо,заради Ґодрика облиш мене в спокої!!!",-біжучи до друзів кричав Поттер.
-"Нашому полярному о́леню не сподобався сніжок?",-кидаючи снігову кульку в Джеймса запитала Меліса.
-"Я благородний о́лень-це зовсім інше",-відповів Поттер ховаючись за Римусом.
-"Ти благородний бовдур, в це я більш повірю",-промовив Сіріус і жбурнув свою сніжку в друга,а через кілька секунд компанія вже сміялась.
Бігши вулицями між магазинчиками,кидаючи одне в одного сніжки-було неймовірною атмосферою. Зимовий вітерець торкався облич грифіндорців, залишаючи морозяний поцілунок на щоках. На щастя, за кількома поворотами зі снігової круговерті з'явився паб «Три мітли»,де побачивши компанію ще з вікна,мадам Розмерта заходилась робити сливове пиво...