🖇️Частина XIX🖇️

23 13 2
                                    

Ще трохи сонна,Меліса спустилася у вестибюль замку, де на неї вже чекали інші члени задуманої Сіріусом авантюри. Пройшовши повз не виспаної Венеси, що допомагала Хаґріду з ящиками, далі Джеймса і Лілі, які знову щось виясняли один з одним,погляд впав на Римуса.
-"Чому я знову мушу тебе відпускати?"
Меліса підійшла до брата обійнявши його і промовивши:
-"Тому, що Мохнатик без мене не справиться,а ти потрібен тут, Джеймсу і Пітеру,хтось то повинний дивитись за цими шибениками. Тим паче,що зараз небезпечно кудись тобі відправлятись".
-"О,а тобі значить безпечно",-усміхнувшись мовив Римус.
-"Небезпечно і мені, звичайно, але ж ти пам'ятаєш,що він навіть чути не хотів про когось іншого,чия б кандидатура підійшла і кого схвалив би Сіріус"
Втім, варто було лише згадати…
Широким кроком, шелестячи на ходу зимовою мантією,Блек увійшов у приміщення, ковзнув поглядом по присутніх і сказав:
-"Сподіваюсь,з вами все буде добре і під керівництвом Потті–школа вціліє"
-"Директоре Сіріусе,ви нічого не забули?",-запитала усміхаючись Макґонеґел,коли підійшла до студентів, поглядаючи на них з-під окуляр.
-"Точно,дякую,що нагадали. До Професора Макґонеґел теж можете прислухатись,вона відпадно тримає все під контролем,навіть ліпше ніж Джеймі–братику,без образ",-відповів Блек і всі засміялись.
Професор вручила Мелісі та Сіріусу по медальйону,який вони могли підвісити на шию. На вигляд–це були звичайні маглівські дрібнички,типу прикраси,які,як припустила Меліса пізніше,були порталами. Аби у студентів не виникло проблем з використанням закляття «Портус!»,жінка вручила їм офіційний дозвіл від Міністерства магії. Також Мінерва простягнула кілька паперів аби студенти підписали документи про  повноваженнями,які дозволяють неповнолітньому чарівнику творити магію за певних обставин,за межами школи.
-"Це підпишете і я відправлю на департамент. Можете не хвилюватись про дозвіл,вони були були попереджені вчора ввечері,що ви відправляєтесь у справах містере Блеку і міс Люпин,тому мені залишається лише відправити від вас підтвердження",-мовила професор гортаючи документи.
-"Ти хоч паличку не забув,захиснику?",-хмикнувши запитав Пітер.
-"Паличка,паличка....стривай,а де..?"
-"Вона в кишені твоїх джинсів",-відповіла Люпин.
-"Чудово,ось тому я і беру Мелісу з собою. Бачиш,все під контролем,Хвостику",-усміхнувшись сказав Блек.
-"Чому у мене складається відчуття,що довірити таку справу Сіріусу Блеку найбезглуздіша ідея,що була прийнята на Раді",-потираючи переносицю зітхнувши напівголосно мовив Римус.
-"Я з вами абсолютно згідна,містере Люпин. Що тільки думає Дамблдор відпускаючи їх не ясно куди...",-підійшовши до юнака відповіла Макґонеґел.
-"Він пошкодував свою школу і відправив цього чарівника розносити інші заклади",-мовив Джеймс.
Римус і Макґонеґел ошелешено поглянули на Поттера.
-"Хтось зараз заробить,-подарувавши підзатильника сказала Лілі, а потім схопивши хлопця за руку відвела в сторону вичитуючи моралі.
-"Я надіюсь ви знаєте,як користуватись порталом",-мовила жінка.
-"Так,все впорядку".
-"Що ж,тоді нехай щастить",-промовила Лілі.
Доторкнувшись до медальйону Меліси,останнє,що встиг уловити Сірус,був Хаґрід,що помахав їм у дорогу,коли якийсь незримий гачок підчепив хлопця в районі живота і потягнув на себе,втягуючи в надра порталу, активованого Мелісою.
                                  ***
Довжелезний хмарочос розташувався прямісінько перед ними,здавалося у самому центрі міста.З цієї споруди відкривався вид на райони,які жили звичним життям–метушились,ніби мурахи.Єдиною вказівкою на те, що тут знаходиться секретна штаб-квартира *МАКУПА*, стала кам'яна фігурка сови над входом. Піднявши голову студенти побачили,як з верхнього поверху Вулворт Білдінга злетіла в небо карета,що строго охоронялася морокоборцями.Як сказав Сіріус,так міністри доставляли заарештованих до європейської в'язниці. Меліса без особливого задоволення спустилася вниз,за Сіріусом, де невеликим півколом на нього вже чекали члени Міністерства. Призначена зустріч здавалася дівчині просто кумедною,але схоже міністри були теж в захваті.
-"Зачекалися, пане Грейвс?"
Сіріус говорив досить впевнено і Меліса про себе зазначила,ледве стримуючись аби не засміятись, що сам би він у це не повірив.
-"Все в порядку. Це ж вас відправив Дамблдор?"
-"Радше, Макґонеґел,але так,ми з Гоґвортсу. Ви не дивуйтеся,що ми у досить юному віці вирішуємо проблеми світового масштабу. На даний момент ми представляємо ідеї школи та  Ради «Мародерів»",-відповів Блек підходячи до міністрів.
-"Нічого страшного,це не вперше.Дамблдор завжди вирізнявся своїми надрішенями,хоч якими вони не були божевільними",-відповів Персиваль і додав:
-"Що за термінова справа,яка змусила нас сюди зібратись?
-"Назріває велика катастрофа,яка скоро може торкнутись усього світу. Наближається час Темного Лорда",-відповів Сіріус дивлячись на присутніх.
Запанувала тиша. Пара міністрів обмінялися декількома нервовими поглядами,хтось став перебирати документи.
-"Що ви хочете сказати містере Блеку?"
-"Поблизу території Гоґвортсу,було здійснено напад на студентів темними прибічниками Лорда. В момент нападу,нам повідомили про зникнення одного з наших студентів,а Слизеринський факультет наполегливо бунтує і більшість підтримує ідеї Темного Лорда".
-"Якби було б все так просто,ми могли б помістити його у нашу в'язницю,але минулого разу він також порушив умови нашого правочину,але як...Том Редл.Навіщо нам ступати на той самий поріг знову?"
Сіріус зітхнув, намагаючись не керуватись емоціями, що все більше вирували у ньому. Ковзнувши рукою в кишеню своєї мантії і покопавшись там, витяг щось назовні.
-"Ви ж розумієте,що він не дивиться хто ви є,він вбиває абсолютно всіх,навіть чистокровних,які не згодні з його ідеологією. Його брудні справи відчули жителі деяких поселень,які зараз перебувають у нас в школі. Ситуація набирає великих обертів,а новини про майбутній прихід Вол-де-морта розлетяться швидко,бо ось недавно була опублікована стаття",-мовив Сіріус кладучи на стіл «Щоденний Віщун».
-"Подумати тільки,він дотримався слова… правда, через скільки років..."
-"Я думаю,нам варто пройти сюди,"-жінка простягнула рукою,вказуючи на двері,але перш ніж розвернутися, пані подивилась кудись у бік Меліси.
-"Ми знаємо містера Блека завдячуючи його дідусеві,а ваше обличчя таке знайоме,проте,не можу пригадати хто ви"
Та зам'ялася. Це твердження застало зненацька.
-"Я Меліса Люпин,мадам…"
-"Ти з тих Люпинів,хто були в Пожерачах Смерті?"
-"Що ви, пані, ні.Мої пращури завжди виступали проти будь-яких нерівностей у магічному світі".
Жінка посміхнулася, сяючи білосніжними зубами.
-"У такому разі проходь уперед,Мелісо Люпин, дуже мені цікаво з тобою поговорити",- відповіла жінка залишивши збентежену чарівницю позаду.
В приміщенні було темно, як у могилі. Персиваль прошепотів «Люмос» — і кінчик його палички осяяв сріблястим світлом. Чарівники послідували його прикладу, слабо підсвічуючи собі шлях. Місце пахло вологістю та гниллю. Десь зліва капала вода.
-"Це якийсь відстійник, а не приймальня! Не хочу навіть думати, що все, що нам понарозказував Поттер в Гоґвортсі, було не з його хворих фантазій",-мови шепотом Сіріус до подруги.
Меліса скривилася, намагаючись не відчувати запаху гнилі, що забив ніс, але марно. По особах міністерства, що слідували перед ними, було зрозуміло, що очікували вони теж дещо іншого. Ірен Нідарден першою стала шукати,хоч якесь джерело світла. Відсунувши магією старезні ящики і міцно примотавши їх за допомогою Інкарцеро мотузками,вона почала шукати на стіні,якісь двері або хоча б прохід,коли Сіріус розвернувся аби побачити,як там подруга,він помітив щось підозріле у неї на грудній клітці.
Маленький червоний вогник спритно бігав по мантії грифіндорки.Раптом він завмер десь у районі серця і мигнув. Залишались миті, як сталося б непоправне,коли Сіріус закричав щосили і кинувся до Меліси: -"Лягай!".
Момент до пострілу і Блек з ніг повалив Люпин на землю, закриваючи собою. Закляття, призначене дівчині безшумно розрізало повітря влучаючи у іншу людину, що нічого не підозрювала. Крик пораненого члена міністра налякав інших, які не вважали за потрібне чекати на решту-апарували, залишаючи двох чарівників лежати на землі. Голосно дихаючи,Меліса підвела голову, оглядаючись, коли помітила неподалік них мертве тіло.
-"Ти можеш злізти з мене?"
Притиснута Меліса до землі зніяковіла, марно намагаючись скинути з себе Сіріуса. Здавалося, Люпин навіть не зрозуміла, що сталося.
-"По нас щойно стріляли Смертежери..."
-"Ти зараз серйозно?"
Підозріло розглядаючи Мелісу, хлопець раптом розсміявся. Дівчина на мить подумала,що він десь пошкодився головою при падінні,але Сіріус заперечливо похитав головою.
-"Я знаю,що ти могла подумати,тому ліпше тримай свій язичок при собі,квітонько".
Тіло одного з міністрів, як і раніше, не рухалося. Повністю не розгинаючись, Сіріус обережно підкрався до тіла, не забуваючи при цьому поглядати у той бік, звідки прийшовся постріл так і на одяг Меліси, шукаючи злощасного червоного провісника смерті.
Хтось вирішив спробувати використовувати чари. Піднявши Левікорпусом тіло в повітря і кинувшись до студентів, особи наблизились до грифіндорців і побачили,як Сіріус сидить поруч із Мелісою тримаючи її за руку. Він ніжно і обережно обіймав подругу,намагаючись заспокоїти.
Зітхнувши,хтось проказав:
-"Це звісно миленько,але ти,недо́умок, Мохнатий"
-"Це знову якийсь жарт?"
-"Блек,ти що геть хворий?З тобою Поттер балакає"
-"Як я можу бути впевненим,коли за спиною у мене перелякана дівчина і мертве тіло?!",-запитав Сіріус прикриваючи собою Мелісу.
-"Справді,Сіріус,ти геть дурний. Це ж Джеймс з хлопцями",-шепочучи сказала Люпин.
-"Пропоную після цієї відпусточки відправити нашого вояку в куток на сто років",-промовив Петігрю.
-"Стоп,Хвостик?"
-"О,невже пам'ять повернулась?А я вже хотів сказати,що ти моя сестричка"
-"Дуже смішно...."
-"Заради Мерліна,я не хочу знати,що ви тут робили з моєю сестрою,але нам час повертатись"
-"Прийом гостей звісно у них був невдалий,але вам не подали чаю?Які жалюгідні,я б відразу їх викинув у океан або в теплицю до мандрагор",-мовив Джеймс.
-"Нам запропонували скуштувати власну смерть,як тобі таке меню,Потті?".
Зненацька посипалася серія пострілів. В ідіотському жесті прикривши голову руками, Сіріус кинувся до Меліси. Інші попадали на землю,намагаючись дістатись до двійки грифіндорців,коли слідом за ними підривались предмети від заклять, піднімаючи стовпи пилу.
В останній момент Джеймс стрибнув за стелаж,де сиділи решта друзів завмерши та важко дихаючи. Нарешті, поправивши свої кучері він зміг вимовити:
-"Якого оленя це було?"
-"Що не сподобалось?Хм,а я думав ти заціниш,цю анімовану вечірку",-відповів Блек пригинаючи друга.
-"Схоже, Смертежери гарно провели трюк підмінивши одного з міністрів на своїх",-зауважив Пітер.
-"Як ви нас знайшли?",-запитала Люпин.
-"Відслідковуючі чари. Макґонеґел так просто би вас не відпустила",-відповів Римус.
-"Все було добре, допоки сигнал став слабнути,а потім через раз я міг бачити де ви",-мовив Пітер.
Раптом ,щось закричало невідомою  мовою, а решта відповіли гучними криками і свистом. Хтось завулюлюкав, хтось загарчав, а якийсь молодий чоловік, з іншого боку від того місця, де сиділи чарівники, видав гавкаючий гортанний звук, що нагадував сміх гієни. Шум і гомін, що наповнили приміщення, стали приголомшливими. Раптом щось холодне ковзнуло по нозі Меліси, і вона скрикнула, схопившись за руку Блека. Скориставшись закляттям "Люмус Маскима!" Вони побачили,що приміщення просто кишало зміями! Крізь мантію дівчини,її прихопили чужі міцні пальці, що холодили спину. Блек мовив шепотом їй на вухо:
-"Якби ви уважно слухали мене, міс Люпин, ви б запам'ятали, що зі змійками варто поводитись тихіше, не привертаючи уваги"
-"Одна змійка заволоділа моєю увагою"
-"У вас будуть дуже серйозні розмови квітонько,коли ми повернемось додому",-продовжуючи шепотіти відповів Сіріус.
Меліса не бачила його обличчя,але відчувала тепле дихання на своїй шиї і нестримну посмішку. "Він божевільний"
-"Мародери,у нас проблеми...",-мовив Пітер.
-"А коли їх не було, Хвостику?"








                    На межі двох світівWhere stories live. Discover now