На межі двох світів

🖇️Частина XII🖇️

Погода перед Різдвом у Гоґвортсі з року в рік залишалася незмінною. Повільно танцюючи на землю плавно опускався лапатий,пухкий сніг, застилаючи поверхні м'якою сріблястою ковдрою. А всі вікна покривалися найтоншими морозними павутинками, і можна було подумати, що хтось із чарівників розмалював їх.Гоґвортс гудів від хвилювання та великої роботи. Дамблдор щойно оголосив про те, що святкування Різдва відбудеться вже наступної неділі,тому роботи просто купа. Але не зважаючи на всі організаційні моменти учні напередодні канікул радісно гасали подвір'ям і грали в сніжки, навіть коли сніг не бажав ліпитись. Для них це не було перешкодою,адже для чого ще треба чари? Захекані й почервонілі, вони мчались коридорами навипередки кидаючи одне в одного сніжки з чар.
Цього року оздобленість Великого Залу вражала своєю неймовірною красою. Усі доступні погляду поверхні були прикрашені гірляндами з ялини,святковими стрічками,а над обідніми столами було неймовірне зачароване зимове небо замість звичайної стелі,з якого падав лапатий тихий сніг. Різдвяна атмосфера з кожним кроком наближала школу до свята,блиску здавалося настільки багато, що навіть камін порядком закопчений багатовіковими топками, блищав позолотою. Столи накрили скатертинами з різдвяними візерунками,посуд поставили срібний. Студенти здивовано розглядали веселенькі візеруночки оленів на явно маглівських серветках. Незвичайним було й те, що всі лави також застелили та прикрасили.Наперододні новорічних свят завжди прикрашали зал Гоґвортсу одинадцять величезних ялинок з яких дванадцята була головною гостею свята.Хаґрід дбайливо приносить ялини до Великої Зали замку та встановлює їх, а професор Флитвик магією навішує золоті прикраси,свічки та величезні чарівні кулі на головну ялинку. Усюди - гірлянди з омели та гостролиста. Іграшки у Залі навіть мали більш прозаїчніший вигляд, ніж те, що було у вітальні грифіндорців(мабуть все таки масштаб грає роль). Та незважаючи на те, що у новорічні свята у замку залишається не так багато учнів в школі,в цей час панує атмосфера сімейного свята. Адже для багатьох Гоґвортс - справжній дім.
                      -***-
Меліса прикрашала одну з ялинок,що стояла в нішах,з задоволенням спостерігаючи за студентами-борсуками. Її погляд привернув один юнак,який розвішував вінки омели від самого ранку, оскільки дівчині було трохи соромно підходити до нього,вона просто спостерігала за ним.
"Краще мабуть випити зілля удачі перед тим як підходити до нього і говорити щось ніж потім хотіти сховатися від своїх відповідей за широким пологом ліжка",-подумала дівчина. Несподівано у неї різко засвербіло в носі і оглушливий дзвінкий чих пролунав раніше, ніж вона встигла додумати.
У гомоні студентів, що допомагали професорам і займались залою, почулося кілька смішків і до рум'янця, додалося ще почервоніння. Сіріус плавно керуючи паличкою поставив коробки з новорічними іграшками,перш ніж сказав: "Будь здорова!".Дівчина тепло йому посміхнулася, подякувавши. Треба ж, не минуло й кілька днів, як він виглядає справді щасливий.
-"Будь здорова, сонце.Забагато снігових ван перед Різдвом? - промовив Джеймс, що плюхнувся на лаву поруч із подругою.
-"Треба комусь дуже подякувати,-поглянула Меліса на Сіріуса,-Ви де пропадав пане о́леню,шукали серед заметів своїх ?
-"Смішно,але ні.Забігав у совітню, надіслав листа батькам. До речі,вони не проти аби ви приїхали до нас на канікули"
-"Так це ж відпад ідея,я вже давненько бачив містера Поттера,а смачненьке міс Юфимії не їв ще давніше. Які в неї смачнезні страви, ви б знали",-мовив Сіріус і сів на лаву біля друга.
-"Ти впевнений,що ти любиш саме батьків Джеймса,а не їжу, Мохнатику?",-засміявшись запитав Пітер.
-"Впевнений,вони справді круті і я радий,що вони мене чекають щоб там не було".
-"Я думаю, мої батьки не заперечуватимуть. Вони завжди частину різдвяних канікул проводять у родичів,що в Канаді",-відповіла Кейт.
-"Це чудово,що ти зможеш приїхати.До речі, ми матимемо дуже цікавих гостей. Приїде з Мексики мамина сестра! - сказав Джеймс радісним голос, ​​а потім понизив його і урочисто прошепотів: - Вона збирається одружитися з чоловіком,що між іншим метаморф.
- Що?Невже справді метаморф? - Римус захоплено дивився на друга.
-"Джеймі, це просто неймовірно. Мені кортить познайомитись з цією пані", -мовив Сіріус поправляючи своє волосся.
-"Вибач дружко,але вона буде скоро заміжня. Тому твої плани аби полонити її серденько та переконати вийти заміж за тебе-провавалились",-
відповів Джеймс і всі засміялись.
-"Вона не надає перевагу такому кудлатому приятелю",-сказала Лілі спатлативши волосся Блека.
-"Агов,ця зачіска цілий ранок вкладалась, сонечко. Ти знаєш скільки треба очікувати таких перфектних кучерів",-відповів Сіріус.
-"Він знову самозакоханий пес,тепер все впорядку",-промовила Кейт штурхаючи Мелісу.
-"Повір,він завжди незмінний,хай що там не буде",-відповіла дівчина.
-"Як там не буде,я впевнений,що буде цікаво.А ще,мама обіцяла зробити особливий різдвяний пудинг за сімейним рецептом. Її бабуся навчила".
Меліса усміхнулась та стиснула руку друга. Тут їхню увагу привернула метушня в залі. Більшість присутніх дивилася у бік їхнього столу. Туди щойно приземлився величезний чорний сокіл. Він поважно оглянув студентів, які в свою чергу здивовано витріщалися на нього. Час для пошти був зовсім не підходящий, тим більше, що ніхто ніколи не бачив, щоб соколи приносили пошту. Птаха підійшов ближче до Люпин тримаючи в дзьобі конверта. Дівчина не кваплячись взяла великий чорний складений пергамент. Очевидно, сокіл знав кому відправляти,щойно Меліса забрала листа,птаха розмахнувши крила-покинула Великий Зал. Обличчя дівчини виражало щире здивування,яке було досить важко не помітити.
"Хезер Блайд"...Все що встигла прочитати на листі Меліса,перш ніж його забрала Кейт.
-"Йой,це що такий таємний шанувальничок? І як давно він чи вона тобі пише?",-розглядаючи конверт запитала Браун.
-"Я це ім'я бачу вперше. Тому сказати,що ми днями тільки те і робимо,що листуємось-не можу",-відповіла дівчина.
-"Мерлін!Тоді відкрий хутчій,мені ж цікаво,що там написано. А раптом зізнались,що закохані в тебе,уяви який це класний подарунок перед Різдвом",-замріяно промовила подруга.
-"Нєа,це відстій. Від такого подарунку захочеться вмерти самому. Краще подарувати нічого,ніж папірець з парфумчиками і цьомчиками",-відповів Джеймс і відразу отримав підзатильника.
-"Годрику...тільки не кажи,що ти такий папірець хотіла собі...",-торкаючись вдареного місця промовив Поттер,але дівчина змовчала.
-"Ясно...хотіла. Вибач,але я такої дурні писати не буду".
-"Він зробить це ще краще. Розмалює в школі стіни з твоїм іменем,що Філч буде тільки за голову хапатись,як те діло стерти. А головна фішка такого сюрпризику буде в тому,що фарба не змиватиметься поки її не розчаклує той,хто наклав чари",-промовив Петігрю поглянувши на Лілі.
-"От і для чого ти все розповів,тепер доведеться шукати інші стіни...",-скорчивши розчароване обличчя відповів Джеймс.
-"О,Мерлін,Такого бовдура витримати треба.Успіхів",-сказала Кейт до Лілі.
-"Думаю,мені не доведеться бачити його кожного подружнього ранку,якось без Поттера обійдусь",-відказала Еванс і додала:"Так,що у листі?"
-"Я відкрию його пізніше,зараз хочу закінчити з прикрашанням",-промовила Меліса і змахнувши чарівною паличкою-лист зник. Дівчина дістала кілька стрічок та стала прив'язувати їх на ялинку і через кілька секунд всі товариші розійшлись по своїм справам.
                          ***
Звичайно, у вихорі днів завантажених роботою,Меліса все ж таки планувала виділити небагато часу для того аби відкрити конверт,який відкладала на потім. Проте думки про цей лист навряд чи давали спокій грифіндорці.
Цікавість взяла над нею верх і одного ранку прокинувшись від проміння сонця,що надходило з вікна,дівчина потягнулась до шухляди,де лежав конверт.Лист з печаткою,що була витиснена на червоному сургучі,привернула увагу Меліси.
"Перехрещені каблучки...теке дивне відчуття..ніби раніше я десь бачила цей символ..але де ж він був.". Вона дістала пергамент на якому був текст написаний явно дорогим та якісним чорнилом і стала з просоння читати:
                ---------❧---------
"Дорога Мелісо,не міг наважитись написати тобі,але як бачиш у мене вистачило сміливості,як у грифіндорців аби ти зараз читала цей лист. Ти не уявляєш наскільки ти талановита і фантастична дівчина Гоґвортсу.Що не йду коридорами-завжди чую твоє ім'я(воно лунає навіть з уст слизеринців). Я бачив тебе того матчу,коли ти вправно керувала своєю мітлою,я хотів ще тоді підійти і сказати наскільки ти вражаюче підкорювала небо,але боявся,що ти мене не так зрозумієш. Зараз я пишу від щиро серця намагаючись сказати,що ти полонила моє серце і це не лише завдяки Квідичу,просто ти та дівчина,яка зуміла запалити вогонь в моїй душі. Звісно,ти можеш подумати,що це який дурний жарт або що,але знай,що ти завжди підкорюєш не тільки небо,але й мої сни. Скоро Різдво і я сподіваюсь,що ти залишишся в школі аби ми зустріли цю мить разом,хоча навіть якщо ти і покинеш стіни Гоґвортсу мені не завадить нічого сказати чи крикнути в слід потягу,дорогі моєму серцю слова:
«Я тебе кохаю,Мелісо Люпин...»
                  ℋ.ℬ
                   -------❧-------