На межі двох світів

🖇️Частина XXI🖇️

Помахом руки, Хезер поцілив у Сіріуса,який відлетів на інший кінець кімнати,а сам ступив уперед, виявляючи в тьмяному світлі своє знівечене магією тіло. Спочатку створене струнким, але міцним і рухливим, воно розповзалося на всі боки клаптями шкіри і було поцятковане жахливими ранами.
-"Ідіоте,ти що виробляєш!",-крикнув Джеймс,підбігши до друга,якого мучив нестерпний біль.
Навіть не помітивши,вигуки грифіндорця, Блайд наближався до Меліси,з овіяною нещадною, тягучою магією гніву і ненависті.
Наблизившись до її тіла на підлозі,зрадник повільно опустився навпочіпки і вже було приготувався прошепотіти щось зле, що напевно б вирвалося з його палички і позбавило життя подружку Великого Поттера,коли вона надривно,щиро пробурмотіла:
-"Ти робиш мені вдвічі боляче,ніж міг зробити. В цьому уся твоя проблема Хезере"
Хлопець завмер. Шкіра на його вилицях сіпнулася.
-"Що ти сказала, Люпин?"
-"Я... я відчуваю більше болі зараз,ніж могла відчути тоді"
Очі Хезера Блайда бігали по її обличчю, очевидно, шукаючи каверзу, і не знаходили. У нього навіть майнула думка проникнути в її свідомість і вивідати всі погані мотиви цього уявного жалю, але чортові грифіндорські щирості.
-Що я сказав тобі у Гоґвортсі?",-почулось зі спини Хезера.
Юнак обернувся і в туж мить в нього прилетів удар по обличчю з якого потекла кров.
-"Тримай свої руки,від сестрички. Я гратись не буду,заставлю і зубки перерахувати",-мовив Джеймс потираючи кулака.
Зовні пролунав свист і тупіт, і Блайд широко усміхнувся. Він намагався апарували,але не зміг через брак сили,тому сховався десь у темряві простору.
Джеймс хотів погнатись за ним,але знервовано поглянув на Мелісу і вигукнув:
-"Не думай нікуди рухатись! Ні за будь-яких обставин!"
Варто було тільки магу сховатися за якісь стелажі, як Меліса змахнула паличкою,накривши чарами хамелеона себе, і обох юнаків, роблячи всіх трьох абсолютно невідмінними від навколишнього оточення. Самовіддано стерпівши відчуття невимовних мук,що роздерали тіло на шмаття,Сіріус потряс головою і завмер. Не зрозумівши,що відбувається,він хотів бува крикнути,але Джеймс закрив йому рота рукою.
Біготня та крики назовні не припинялися, тому Поттер напівпошепки поцікавився:
-"Чи є ідеї, що нам робити далі?Треба якось вшиватись звідси"
На подив Джеймса,Блек задумався,а потім мовив:
-"Не надійся на мою дурну голову. Тіло досі ломить від Круціо і я всією собачою душею не знаю що робити. Вперше не знаю,що робити".
-"Тобто ти визнаєш,що я все-таки Обраний?
-"Ну,-зам'явся Сіріус,-звичайно,що ні.Адже Обраний я,а ви містере Потті прикрутіть свої роги".
-"Мохнатику,ти знаєш,що нестерпний?Нам хутчіш потрібен якийсь план,Меліса з хлопцями на тій стороні кімнати. Хезер,як псих сміється,а я вже не витримую,що на мені якісь водорості,а не волосся",-відповів Джеймс поправляючи свої кудрі.
-"Знаєш,якби я тебе не знав і опинився б у такій ситуації з тобою....я б себе вбив би",-відповів Сіріус і отримав підзатильника від друга.
Блек додав:
-"Я жартую,жартую. Хоча,це дуже ЗАСПОКОЮЄ,коли ти думаєш про свої куче́рики".
-"Єдиною думкою, яка прийшла мені зараз з пантелику-це брязьнути вибухове закляття в оту стель аби все до Мерліна рухнуло і причавило цього мерзотника",-промовив Поттер вказуючи паличкою на частину стелі.
-"Я так розумію,що пошук адекватних шляхів у нас відсутній. Питань немає. Як нам забрати хлопців з Мелісою?",-відповів Блек спершись спиною до стінки.
-"Гіпотетично ми можемо використати закляття левітації і перенести їх сюди,але три чоловіки-це забагато на наші здібності",-мовив Поттер.
-"Знаєш,беру свої слова назад. Ти вже не настільки невдаха,Потті. Це найдивовижніша,здорова глузду ідея,але ні. Ми звичайно сповнені сюрпризів,Джеймі,але це вже занадто",-сказав Блек підморгувши грифіндорцю.
-"Добре братику,що ти пропонуєш?",-запитав юнак дивлячись на друга.
Блек широко усміхнувся.
-"Якщо це пародія на Хезера,двісті балів Грифіндор має в кишені",-мовив Джеймс.
-"Я це візьму до уваги, оленчику. Приготуй свою гіляку,бо зараз настане час крутих і дурнуватих хлопців-грифіндорців. Будемо відбиватись від цих психів",-відповів Блек,дістаючи паличку з кишені.
Смертежери усе поступово і поступово, стрункими рядками розміщувалися на самому краю. Дістатися до них, виляючи між стелажами не склало труднощів, але, варто було хлопцям підійти далі,як рівень складності миттєво підвищився.
-"Милосердний Мерлін!Чому їх тут,як жаб на болоті",- зашипів Блек на вухо Джеймсу.
-"Хтось казав,що буде від психів відбиватись. Які ми бовдури. Я уявляю картину:декілька Смертежерів нас прямо зараз розглядають та сміються,бо ми ідіоти"
-"Не думай про це. Зараз майстер Викрутасів,щось придумає.",-мовив Сіріус, прискорюючись і додав:
-"Просто йди за мною слідом, а якщо хтось із них підійде надто близько- довбани Конфундусом! Мені тебе що, треба вчити: ти Мародер чи хто?"
Хлопці озирнулись. Схоже, частина,де було найбільше Смертежерів була найбільш охоронною зоною: уздовж вузьких доріжок, біля самої кромки типу підвалу, тут і там походжали Пожирачі, одягнені в однакові маски і довгі темні мантії,а під ними підперезані костюми чорними ременями, затягнутими на круглу блиску. Кожна зміючка була озброєна паличкою, що стріляла не гірше,ніж паличка з бузини. Чи, може діло в серцевині?- усіх тонкощів чарівники не знали.
-"Сюди!",-шепнув праворуч Блек і, судячи з звуку, хва́цько,дістав паличку і тримав на поготові.Наклавши на себе зникаючі чари, хлопець підійшов ближче і зник серед темряви, встигнувши попередити наостанок: -"Сподіваюсь,що я не помру,як дурне кошеня,бо навіть для мене це буде ганебно. Якщо не впораюсь,ти знаєш,що робити. На тобі ще троє,Потті".
-"Ти що десь головою вдарився,яке вмирати?"
-"Знаєш,всяке буває",-Сіріус невпевнено потер кінчик носа,- на мітлу якщо довго не сідати, ти знаєш що...
-"Заткни свою мітлу у темний ящик! - рикнув Джеймс,-щоб вернувся отаким блохастим псом,інакше Мерліном присягаюся, у мене здадуть нерви і я тебе самого твоєю ж паличкою,Сірі".
-"Ти куди зібрався,бовдуре?",-почулось десь здалеку.
Повернувшись хлопці побачили Пітера і Римуса,яких на свої плечах підтримувала Меліса.
-"Щурик і Вовчик в строю. Я зараз заплачу",-мовив Сіріус і кинувся обійняти друзів.
-"Та легше,Мохнатик. Я ж не з того світу сюди прийшов",-відповів Пітер похлопавши Сіріуса по плечу.
-"Що вже удумав Блек?",-запитав Джеймса,Римус.
-"Та,цей пес надумав геройством зайнятись і як божевільна жіночка кинутись під потяг",-відповів Поттер.
-"Взагалі-то,я хотів швидко вивідати ситуацію,Джеймі".
-"Мабуть мчався швидше за Аваду. Хлопці,ви тримайтеся міцніше, а то не рівна година - зі швидкостями Блека, і лоба собі розіб'єте",-мовила Меліса і всі засміялись.
-"Хто б казав, Квітонько. Чи не мені судити швидкість ваших польотів на мітлі,міс Люпин".
-"А ще швидше розвідати обстановку не вистачило духу? Чи без Поттера жарти закінчились для Смертежерчиків?"
-"Братику, без образ,але вона відпадно володіє сарказмом. Іноді мені здається,що ти старієш і тому жартуєш кепсько"
-"Ти теж без образ,Потті,але я тобі зараз смачно розмажу красиве личко",-почав Блек.
-"Якщо це буде з тією ж швидкістю, з якою ти розвідував обстановку,то можеш приступати вже,думаю до заходу сонця дотягнешся".
Посміявшись,Сіріус використавши закляття злився з темнотою,і справді досить швидко впорався з ситуацією,що наринула на нього, старанно вирівнюючи все до єдиного,але скаженої швидкості із закляттями не зменшив. Всі як у уповільненій зйомці спостерігали, як кілька Смертежерів вискакують за ними, як щось кричать і махають руками, як один з них дістає свою паличку і стріляє йому услід...Спостерігали рівно до того моменту, поки Сіріус не вибив ліхтар закляттям, волею випадку поблизу.
-"Його в Квідич випадково не замість бладжера взяли?",-почав Пітер дивлячись у темноту,де час від часу з'являтись спалахи від паличок.
Джеймс засміявся.
-"Ні,він хотів бути захисником,але його поставили загоничем"
-"Ставлю галеони,якби його поставили захисником усі б захищались від нього...",-мовив Пітер і всі засміялись.
-"Що ж панове,поки нічого такого ті печерні зміюки не вигадали,але нам всеодно треба чекати від них нападу. Я втомився від голови до хвоста,тому давайте покінчимо з цим і повернемось у рідний і до втрати пульсу БЕЗПЕЧНИЙ Гоґвортс",-сказав Блек знімаючи з себе чари.
-"У тебе ж медальйон,Мелісо?",-запитав Пітер.
-"Якщо моя шия болить-значить на місці",-відповіла дівчина і дістала з під сорочки медальйон.
-"Сподіваюсь,що це нарешті буде той світ",-наостанок промовив Римус і торкнувся до медальйону.
***
Вже в коридорі дівчину хтось гукнув, а варто було їй повернутись - одразу ж затягнули в теплі обійми.
-"Слава Ґодрику з тобою все гаразд!",- раптом промовила Лілі міцно обіймаючи подругу.
-"Між іншим я теж потребую обійми,а ще ліпше поцілуночок",- сказав Джеймс вказуючи на щоку.
-"В твоїх снах,Поттере. Не розбещуй мені Еванс,-підходячи до друга мовила Кейт,-рада бачить живого і з підпаленими кучерями".
-"Підпалені кучері?!",-схвильовано скрикнув Джеймс хапаючись за голову і розуміючи,що це все жарт.
-"Дуже смішно Браун. Такі жарти можеш Блохатику розказувати".
-"Але твій вираз обличчя!Ґодрику,якщо б ти помер,то мабуть всеодно згадав би за кучері",-мовила Кейт.
-"Я думаю тобі напевно дуже цікаво,але зі мною теж все чудово!",-сказав Пітер помахавши рукою.
-"Я не сумніваюсь. Хтось повинен тримати цих двох розбишак під контролем",-усміхнувшись відповіла дівчина.
Меліса вперше за довгий час щиро розсміялася, міцніше притискаючи подругу до себе і вдихаючи рідний аромат: від неї завжди пахло корицею і трохи випічкою.
"Мабуть, - подумала дівчина, - так пахне затишок".
-"Я дуже-дуже скучила. Мені вас не вистачало. Ти не уявляєш,як ми хвилювалися. Сподіваюсь,Римусе у тебе все добре",-поглянувши щирими очима на друга мовила Лілі.
-"Дякую,сонечко. Як завжди тримаюсь тільки на позитиві,як ти вчиш".
-"Славненько,мене це неабияк тішить",-усміхнувшись сказала дівчина.
-"Але я ж теж на позитиві. По-мі-ть ме-не на-реш-ті-ті",-махаючи руками аби привернути увагу мовив Джеймс.
-"Я тебе помітила. Ти радий?"
-"Ні"
-"Ти нікудишній,Потті",-поплескавши по плечу мовив Сіріус.
-"Ніби у тебе виходить краще",-з незадоволеним обличчям промямлив Джеймс.
-"Кхм....Лілі,як я скучив. Ходімо обіймемось,скільки літ,скільки Гоґворсів",-промовив Блек підходячи та обіймаючи подругу,яка невгамовно сміялась.
-"Сьогодні ти спатимеш за дверима,не братику".
-"Ти зараз серйозно?"
-"Цілком,Мохнатику".
-"Ой,всеодно,що першокурсники",-Меліса насмішкувато ляснула друзів по плечу і повернулась так,аби бути посередині між ними,рушаючи вперед - у бік грифіндорської вежі.
-"Як собі хочете,але я втомилась рятувати світ. Хочу повернутись на ненависні дисципліни з Астрономії і на повну відсвяткувати Різдво,яке от-от наступить",-почала Люпин.
-"Я повністю підтримую Цвітика. Нам треба негайно взяти вихідний і напитись до втрати свідомості",-мовив Сіріус.
-"Це ж не весілля. Тобі наступного дня слухати лекції,шановний",-зауважив Пітер.
-"От тільки не починай. Давай розслабимося"
-"Це вже не клуб Мародерів,а клуб магів-алкоголиків. Є якісь інші варіанти?",-запитав Джеймс.
-"Мені байдуже,всеодно всі понапиваються".
-"Я сподіваюсь,що запрошення батьків Джеймса ще в силі,-Римус завернув у бік чарівних сходів.
-"У нас буде вдосталь часу на різдвяних канікулах,тому спочатку пропоную відмітити Різдво там,а ні то у замку,а потім вже туди".
-"Це навіть ще ліпше!Тоді беремо все необхідне і мандруємо до Джеймса в гості",-запалившись ідеєю мовив Сіріус.
-"Відчуваю у нас буде круте Різдво",-сказав Пітер заливаючись усмішкою.
-"У нас буде НЕПЕРЕВЕРШЕНЕ Різдво,Мишеня,-почав Блек,-святкуємо початок у школі,а далі до Потті"
-"Що ж...пиши листа батькам. У неділю ми будемо у вас".
-"Батьки будуть неймовірно раді",-мовила Лілі.
-"Вони будуть щасливі на Різдво отримати такий подарунок".
-"Давай пиши,патякалка!"
-"Це що невидиме чорнило?!"
-"Пергамент тримай,пергамент!"
-"Сіріус,перестань заливатись сміхом!".
...День добігав кінця. Вони були вимучені,але по-справжньому щасливі. За вікном падав білий сніг,який кружляв затуляючи морязяні вікна. У каміні потріскували дрова,горіли свічки,але тихо не було. Була важлива процесія. Вони готувались до Різдва,до Різдва шостого курсу без війни...