На межі двох світів

🖇️Частина IV🖇️

Вечорами у вітальнях факультетів було по-особливому гамірно.Два тижні минули досить швидко і вже у неділю мадам Трюк оголосила про перші тренування з квідичу.Вступити в збірну свого факультету бажання мали багато учнів,серед яких були Сіріус і Джеймс.І от на наступний день,у вітальні левів на дошці оголошень висів лист з гравцями збірної,де були записані Джеймс Поттер в ролі ловця і Сіріус Блек,котрий займав позицію загонича.
Окрім основних тренувань,які проходили після уроків,капітан команди-Л'юїс Хоґарт постійно влаштовував і додаткові заняття.Тому,поки хлопці підкорювали небо,Римус і Пітер мовчки писали їх домашнє завдання.
-"Як ви тільки погодились на це?"-запитала Меліса сівши біля брата,який писав чергове завдання Сіріуса.
-"А що поробиш,їх шкода та і нам не важко",-відповів Люпин.
-"І коли в цих чемпіонів гра?,"-поцікавилась Кейт.
-"Першого листопада, здається чи я помиляюсь Хвіст?"-сказав Люпин.
-"Все правильно, Грифіндор проти Слизерина зіграє першого листопада. Класика серед шкільних матчів,але в цьому році як ви вже знаєте,були внесені зміни у склад. Цікаво буде спостерігати за тими двома в збірній",-відповів Пітер.
-"За трьома. Я також подала свою кандидатуру на позицію відбивача і мою заяву було затверджено",-відповіла дівчина показуючи лист з печаткою.
-"Ти що зробила?!",-в один голос промовили товариші.
-"Сіріуса зараз немає і ти можеш не говорити своїми жартами Мелісо",-поглянувши на подругу сказала Лілі.
-"Я не жартую,ось підтвердження.Від сьогоднішнього дня- я гравець збірної Грифіндору",-твердо промовила сіроока.
-"Я звісно розумію твоє захоплення,але ти впевнена,що це заняття тобі під силу?",-запитав стурбовано Римус.
-"Я марю цим відколи батьки подарували мені мітлу і я впевнена що у мене все вийде",-відповіла Меліса поглянувши на брата.
-"Ось це так поворот подій.А хлопці про це знають?",-мовив Пітер.
-"Ні,цього не знає ніхто крім вас.Сьогодні список буде до вечора оновлено,тому завтра мені треба бути готовою,що весь Гоґвортс буде тільки це і обговорювати.Тренування вже розпочались,а тут за декілька днів до матчу оголошують зміни",-відповіла Меліса.
-"Не переймайся,все буде чудово і ти прекрасно себе зарекомендуєш,я впевнена,що ти неодмінно впораєшся",-посміхнувшись промовила Лілі взявши Мелісу за руки.
-"Тим паче у тебе чудова група підтримки,яка буде кричати твоє ім'я більше та голосніше ніж Сіріуса і Джеймса",-сказала Кейт обійнявши подругу.
-"Схоже нам немає куди діватись,тому ми повністю погоджуємось з дівчатами,можеш на нас розраховувати",-промовив Римус поглянувши на Пітера.
-"Можливо, я хотів відмовитись",-сказав Пітер і лиця товаришів враз змінили гримасу радості на шок,на що Хвіст засміявся.
-"Я жартую,звичайно я з вами,куди ви без мене",-додав він.
-"Отже хтось буде писати замість мене домашнє, та ще й з Астрономії...хм,хто ж це буде?",-посміхнувшись промовила Меліса.
-"Не я",-в один голос сказали друзі і у вітальні здійнявся сміх,змушуючи решту студентів які знаходились в кімнаті обернутись та поглянути на них.
В цей момент прохід,який приховував портрет відчинився і у вітальню зайшли Джеймс і Сіріус,які нічого не сказавши впали на диван і глибоко видихнули.
-"Більше ніколи в житті не піду ні на поле,ні на тренування... все кошмар як болить"-вимучено промовив Джеймс.
-"Не підеш,так по біжиш, у нас матч через тиждень"-тихим голосом сказав кучерявий юнак.
-"За вами досить кумедно наглядати.Ви говорите так,ніби вас силою примусили туди йти.Чим ви слухали коли Дамблдор казав *по бажанню записуватись*,що ви і зробили"-відповіла Лілі.
-"Лисеня,давай без цього,голова просто паморочиться"-промовив Джеймс і дівчина затихла.
-"Я знаю,що вам треба"-сказала Меліса і діставши з внутрішньої кишені свою паличку,промовила заклинання за допомогою якого ,на столі з'явилися чашки ароматного чаю з екстрактом ромашки.
-"Серйозно,знову чай з ромашки?"неохоче беручись до чашки промовив Сіріус.
-"Говориш так,ніби вона тоді уві сні силоміць заливала цей чай.Візьми на замітку,напій зроблений виключно за рецептом Меліси.Вона постійно заварювала його,коли я вдома засиджувався за книгами до глибокої ночі"-відповів Римус.
-"До чого сестру довів зі своєю наукою.Можливо це все таки був не ефект чаю,а звичайне снодійне яке додавала Меліса аби ти взагалі здоровий глузд не втратив"-сказав Сіріус вмощуючись краще на диван.
-"Знаєш,тоді не вийшло залити чай,а зараз аж руки сверблять зробити це",-сказала Меліса беручи до рук чашку.
-"Ей ей,я ж пожартував,квітонько.Чи не була б ти така ласкава поставити цю чашку ароматного чаю на столик,що знаходиться недалеко від мене,в цілому як і ти",- затуляючи себе руками промовив Сіріус.
-"Пане Блек,ви що боїтесь мене?",-єхидно посміхнувшись запитала сіроока.
-"Аж ніяк ні,цвітик",-відповів Сіріус прикриваючись Джеймсом.
-"Ось тут мене вплутувати не треба,твої проблеми,що ти мовчки чай не вмієш пити",-відповів Поттер пересідаючи на бильце крісла до Лілі.
-"Не можу посперечатись з Джеймсом,чай справді смачний,спасибі"-промовив Пітер.
З великої скрині,що стояла поруч біля диванів,Лілі дістала плед і накрила ним Поттера.
-"Дякую Лисенятко",-тихо промовив Джеймс на що дівчина зашарілась.
Так проходили декілька годин до сну в цієї компанії доки всі не поросходились по своїм спальням.
***
-"Блек,ти спиш?",-тихо запитав Римус лежачи на ліжку.
-"Ні..",-пошепки мовив Сіріус.
-"Меліса вам не казала,але сьогодні їй прийшло підтвердження про статус гравця у збірній факультету",-шепотівши сказав Люпин.
-"Вона геть здуріла туди йти,це ж небезпечно.Десь не доглянула і вже має травму,бо прилетів бладжер.Ти їй казав щось?",-промовив тихим голосом чорнявий.
-"Ти ж знаєш,щось їй говорити наперекір-марно,тим паче заборона для неї,то цілковитий дозвіл і право робити що заманеться,-відповів Римус і додав: я сам розумію,що може бути,але в неї від Квідичу горять очі і я не можу заборонити їй грати".
-"А які вони ті очі коли горять?",- пошепки запитав Сіріус дивлячись у стелю.
-"Незвичні,ніби дитячі.Вони такі ж як у Джеймса,коли він дивиться на Лілі,але ти не слова йому про це",-посміхнувшись сонно мовив Люпин.
-"Обіцяю,як ти думаєш...",-шепотом заговорив Сіріус,але почув сопіння Лунатика.
-"Краще не думай,добраніч друже",-додав Сіріус і вставши тихенько з ліжка, підійшов до вікна.
На невеликому підвіконні лежали чисті аркуші складеного пергаменту та заточені пера з повною чорнильницею. -"Навіть тут Лунатик постарався",-подумав Сіріус і намагаючись не шуміти,дістав не великий лист пергаменту.
-"А якщо вона спить,а це я такий дурник надумав писати",-крутячи перо в руці розмірковував парубок.
"Я би міг зазирнути до її спальні,якби не ці кляті зачаровані сходи.Так,Сіріус зібрався писати-пиши."
І через кілька секунд на листі було написано декілька слів: