ДИКІ ТА ПРИГОДИ НА ГОСТРІЙ ГОРІ

Частина 7 "Дикі"

Сидячи на камені на горі, наші герої не розуміли, що це за бар'єр? Як від нього позбутися? Для чого він тут? Як звідси вибратися? Спробувавши подзвонити, немає мережі, обійти всю гору, всюди цей бар'єр, підкопати його, всеодно не дістанешся початку. Як вони б не кричали, їх всеодно ніхто не чув, вони розуміли що застрягли тут назавжди, але чим їм харчуватися? Вони нічого не залишили, та ще й і речі забрали.Але тут у них появилася ідея.
-Слухайте, а може обійдемо знову цей ліс, наполюємо м'ясо і будемо мати що їсти.-дав ідею хлопцям Андрій.
-Дуже хороша ідея, але як і де ми будемо готувати? Оксана Іванівна майже все забрала. - сказав це Валік.
-Здається ти забув. У нас тут є двоє дівчат, вони зготують їжу у казані, його Оксана Іванівна не забрала, але щоб зготувати їжу її потрібно знайти.
Хлопці більше години ходили по лісу, із їжі вони знайшли лише зайця, деякі їстівні рослини та комах, але дещо їм вдалося знайти набагато цікавіше ніж їжа, що, здається, допоможе їм вибратися звідси.
-Мені вже так набридло тут сидіти, тобі не здається що ми живемо як дикі? У лісі, без нормальної їжі! Я ніколи не думала що таке може статися, якась містика! Цей бар'єр і це все.. - хвилювалася Ангеліна.
-Це справді дуже дивно і страшно, зараз напевне наші батьки хвилюються за нас, і Оксана Іванівна, може нам вдасться зараз їй подзвонити? - запитувала Ніна
-Я не знаю чи вийде, хлопці уже дзвонили їй, немає мережі, хіба що вона проявилася зараз спробую.
Дівчина дістає із свого карману телефон і починає дзвонити своїй класній керівниці Оксані Іванівні, але раптом із її телефону доносяться такі слова - "Такого номеру телефону не існує", дівчата не на жарт перелякалися такого видовища,остання їхня надія була Оксана Іванівна, а зараз її номер не існує..
-Еей, дівчата, ви не повірте що ми знайшли!-казали їм хлопці
-Невже це той самий кабан, який напав на Богдана? - запитували дівчата.
Костя простягнув дівчатам великий мішок, відкривши його, вони побачили багато різноманітної їжі, серед них була картопля, буряк, м'ясо, овочі, фрукти і ягоди, вони були впевнені, що застрягти на горі, це не так і страшно, але інший подарунок від природи змінив їхню думку.
-Емм, у нас також дещо є-сказавши це Валік простяг Ангеліні камінь, але він був не звичайний, на ньому були написані цифри 1973.Вони не розуміли, що це за цифри, і чому цей камінь такий особливий? Але викидати його вони не збиралися,повечерявши борщу, усі лягли спати на свої куртки, дивлячись на прекрасне нічне зоряне небо.