ДИКІ ТА ПРИГОДИ НА ГОСТРІЙ ГОРІ

Частина 11 "Цілюще джерело"

У цей день всі виглядали дуже стомлені, так як майже цілий день ходити по лісу і полювати на тварин та ще й майже без перекусів не кожен зможе, тим більше їхню найбільшу здобич злякала їхня однокласниця Ангеліна, яку начебто щось вкусило, вона виглядала дуже дивною, але на неї ніхто не звертав великої уваги, тому зранку поснідавши хлопці знову пішли у ліс. Ну а що їм і ще тут робити?Вони пішли туди з надією на те, що вони знайдуть ті самі ягоди, на які вчора натрапила Ангеліна, а знайшли щось інше, але не менш корисне та цікаве.
-Андрію, ми тут лише декілька днів але вже це все мені так набридло! - змученим голосом говорив Сашко -кожного дня іти на ці полювання, спочатку мені це подобалося а зараз просто немає вибору, не можу дочекатися коли ми звідси виберемось!
-Так, ми всі віримо і надіємося на те, що ми скоро будемо вільні, але зараз вибору немає, ми у минулому, і як нам повернутися у теперішнє я не знаю. Що до полювань я з тобою абсолютно згоден,не хвилюйся, це буде тривати не довго-заспокоював його Андрій.
-Тихо, ви це чули? - запитав у хлопців Сергій.
-Ні, чули що? - поцікавився Саня.
-Вода! Я чую воду, вона близько, прислухайтесь!
І справді, коли вони замовчали почули струмок по якому біжить вода, і пішли за звуком, тому що води на цій горі немає, і вони жили без неї, а коли її знайшли були дуже раді.
-Яка ж ця вода смачна, хоча в неї немає смаку-сказав Андрій.
-І справді, завдяки цій воді ми не голодні! Якась вона дуже чарівна. - зацікавлено промовив Назар.
-Можливо, йдемо до дівчат, пообідаємо і розкажемо про нашу знахідку-відказав йому Костя.
На верху була лише Ангеліна, а Ніна в цей час гуляла лісом, і в самій гущавині вона помітила Валіка, який був на дереві.
-Ти чого туди виліз? - запитала вона у Валіка.
-Мережу шукаю, а тобі що до того?
-Мережі не існує! Ми подорожуємо у часі, ти забув про той камінь?
-Це все не правда, просто іншим не вдалося знайти мережу, а камінь це чиїсь витівки, рік який був написаний на ньому просто співпадіння!
-Ну добре, роби як думаєш, але мережі ти не знайдеш.
Після цього всі зібралися на вершині щоб повідомити про джерело.
-Можете нас вітати, ми знайшли воду! - промовив Андрій.
-О, це добре-сказала Ангеліна.
-Так, але їжу ви не принесли-перебивши сказала Ніна.
-Ой, і справді, ми так захопилися що навіть не знайшли нічого окрім джерела.- Мовив Сергій.
-Тоді гайда на полювання! - Сказав Сашко.
В одну секунду всі разом зійшли з вершини і подалися на пошуки їжі, вони так швидко бігли, що навіть не побачили орла, який низько летів, і злякавшись хлопців, він подряпав руки та лице Кості, який біг попереду.
-Костя, ну як так вийшло? - запитав у нього Саня- я розумію що ти поспішав, але дивись куди і на кого ти біжиш!
-Аай, добре, може ви мені допоможете чи ні? - відмовив йому Костя.
-Так, звичайно.
До вершини гори хлопці не змогли принести Костю, тому вирішили чекати дівчат біля джерела.
-Слухай Костян, може тебе водою облити треба? - сказав Сергій і в цей самий момент взяв у стакан воду і виляв її на Костю.
-Сірий ти здурів? - ображено сказав до Сергія Костя- я ж не дозволяв тобі ляти на мене воду!
В цей момент, на їхніх очах вода почала змивати не лише бруд, а й рани які наніс Костеві орел.
-Ого, як це сталося? - здивовано сказав Андрій.
-Сам не розумію.
-Ми прийшли! - сказали дівчата-а де твої рани Костя? Ви що, нам збрехали?
-Ні, ні в якому разі! Ця вода начебто цілюща, і вона зцілила Костю.-відповів Сергій.
-Ну тоді це добре!І тепер у нас є вода яка може зцілити нас! - радісно сказала це Ніна.
Взявши у свої уже пусті пляшки цілющої води, наші герої подалися на вершину гори, у подорож в країну снів.