ДИКІ ТА ПРИГОДИ НА ГОСТРІЙ ГОРІ

ЧАСТИНА 14 "ДІМ ЛІСНИКА"

"І ось пройшов тиждень від початку їхнїх пригод,
Аж не віриться, що час так швидко летить..
Як багато прийдеться їм розгадать загадок.
Пройшов лише тиждень, а здалося, лиш мить."

Тиждень пройшов дуже швидко. Але нічого справді корисного, він не дав. Сьогоднішній день стане найнеочікуванішим для всіх, чи допоможе він розгадати загадки? Чи, може, він додасть їх?
-Піідйоом, хлопці, уже давно світанок, чому ви ще лежите? - хлопаючи руками Андрій будив хлопців на полювання. - Дівчата уже зготували сніданок, давайте швидше підіймайтесь, а то охолоне!
-Андрію, ми кожного ранку рано встаємо, чому нам не можна хоч раз довше поспати? - сонним голосом мовив до Андрія Костя.
-Тому що кожен день дуже важливий для кожного із нас, тому не потрібно гаяти час, вечір буде для сну, давайте давайте, активніше!
Все таки Андрію вдалося пробудити хлопців, хоч вони і були ображені на нього так як він не дав їм поспати, всі дружно поснідали, та відправилися по справах, хлопці полювати взявши карту яку минулого разу вони знайшли, а дівчата просто сиділи на вершині та говорили:
-Ангеліно, як ти думаєш, ми зможемо вибратися звідси? - знервовано зверталася до своєї подруги Ніна.
-Звісно, але коли це станеться я не знаю, а чому ти в мене це запитуєш?
-Та, просто, все тут таке дивне, містичне, навіть здається що найгеніальніший детектив не зможе розгадати загадки цієї гори, і ми тут залишимося назавжди..
-Подивися що ми розгадали та знайшли за цей тиждень, я думаю що ще трішки і ми на волі, нам вдасться розгадати загадки, ми ж не дурні, ну дехто.
-Можливо ти права, хтозна, будемо надіятися на це.
Тим часом у хлопців:
Назар зателефонував на рацію Андрію та промовив:
-Андрію, передай іншим щоб усі зібралися на вершині, це дуже важливо, зрозумій. - коротко сказавши Назар положив трубку і Андрій дав наказ усім піднятися наверх, він відчував що тут щось не ладне, але не перемикався на думки а був зосередженим на справі.
За 5 хвилин уся команда "диких уже сиділа на камені та чекала проповіді чому їх всіх скликали, тому Назар не гаяв часу та промовив:
-Пам'ятаєте, недавно ми знайшли карту яка показує де і яка тварина знаходиться, так ось, зараз на тій карті намальовано щось незрозуміле, точно не тварина, ми перелякалися, але перевірити що це не наважилися, це може бути щось небезпечне, а нас 2 групи зовсім мало і впоратися із чимось невідомим нам буде дуже складно, тому ми прийшли порадитися з вами, нічого приховувати.
-З кожним днем все дивніше та дивніше, хтозна що буде завтра- приголомшено сказав Сергій.
-Покажи мені ту карту, я можу сказати що значить той знак-серйозно мовила Ангеліна.
Назар без лишніх питань дав Ангеліні в руки ту саму карту, подивившись на ню декілька секунд дівчина сказала:
-Це дім, просто дім..
-Що?! Як дім? Звідки він тут взявся!? Чий він?-чути було на всю гору.
-Нічого не розумію, ми ж багато раз обходили цей ліс і вздовж і в поперек і не бачили тут ніяких домів!!! - здивовано сказав Андрій.
-Та Ангеліна просто помилилася,що знову якісь ягоди з'їла? Її потрібно цілющою водою напоїти, хоч збивати нас не буде, всі проблеми через неї, а на карті мабуть якийсь великий кабан. - не віривши словам однокласниці Сашко почав всіх ставити проти неї.
-Не вірите мені? Тоді давайте підемо та перевіримо що це, кабан чи дім? - розуміючи що вона права доказувала Ангеліна.
-І справді, нас зараз багато, якщо це кабан то він нам не страшний, а якщо дім, то добре. - підтримав ідею Ангеліни Саня, і вони усі гуртом направилися по карті на те місце, де по словах Ангеліни знаходився дім, дівчина була впевнена в своїх словах тому зразу взяла всі необхідні речі щоб залишити їх у безпеці у тому домі, вона взяла камінь та дивну стару книгу, а Ніна все інше. За 10 хвилин усі прибули до того місця, і були здивовані побачивши справжній дім!
-Ангеліно, а ти була права - сказав Андрій.
-Я ж казала, а ви не вірили. - відповіла йому дівчина.
Дім був дуже красивим, дикі з першого погляду закохалася в нього та загорілися бажанням там жити завжди. Придставте,величезний двоповерховий будинок посеред пустого та тихого лісу, де вам ніхто не буде заважати, і звичайно ж що наші герої вирішили обойти будинок та взнати чи є там хтось.
-Ми обійшли весь будинок по периметру, передивилися у всі вікна, і можемо сказати що дім абсолютно пустий-сказав усім Назар.
-Це добре! А зараз нам потрібно взнати як відкрити двері, це ж дорогий будинок і точно що він замкнутий- задумавшись промовив Андрій.
-Взагаліто двері відчинені-сказавши це Ангеліна відкрила двері будинку та зайшла в середину. За нею зайшли і інші.
Зайшовши в дім не можна не помітити дорогі меблі та цікавий дизайн кімнат, коридор червоного кольору з популярними оригінальними картинами різних відомих художників, за ним вітальня з великим та м'яким диваном та телевізором плазмою та сходами на 2 поверх, зліва - кухня з євроремонтом, з правої сторони дитяча спальня. Зразу зайшовши на 2 поверх можна побачити панорамні вікна та балкон, повернувши на право по коридору, є ще 3 кімнати,двоє спальних та ванна. Одна із цих спалень їм дуже сподобалася, так як була зроблена у королівському стилі, величезне ліжко, камін, та щось з правої сторони, велике, невідоме, накрите білою скатертиною.
-Вау, як власники такого дому могли виїхати звідси та не закрити двері? - промовив Костя
-Навіть не знаю, але дуже радий. - з усмішкою на обличчі говорив Сашко
-Нікого не цікавить чому раніше ми не бачили цей дім? - єдина не задоволена запитувала Ангеліна.
-І справді, не потрібно забувати що коїться тут, на цій горі, цей прекрасний дім може бути пасткою. - застережував усіх Андрій.
Заспокоївшись всі зайшли в кімнату, першою, звісно ж зайшла Ангеліна, щоб залишити артефакти які вона забрала з вершини, зупинившись щоб обдививтися кімнату, Костя не помітив Ангеліну та випадково штовхнув її, через це вона впала, під час падіння вона взялася рукою за скатертину.
-Ай, Костя, трясця твоїй матері! Дивися під ноги! - кричала на нього Ліна.
-Ой, вибач, я не спеціально. - вибачайся перед нею юнак.
За скатертиною була шафа, старовинна, а на ній дзеркало, тому Ангеліна повернулася в сторону дзеркала щоб подивитися на себе, чи немає подряпин, але замість того, вона помітила інше.
-Що за..? - її зле лице перетворилося на шоковане, коли вона впала з її рук впала та сама стара книга, та розкрилася.
-Ангеліна що сталося? - допомагаючи дівчині піднятися запитував Костя.
-Здається, я знаю що написано у тій книзі
-І що ж?
-Пам'ятаєте, ви у мене запитали тоді на якій це мові, тому що вона здається знойомою але не зрозумілою, так ось, це - українська мова, але прочитати вміст тієї книги можливо лише з дзеркалом.
-Як ми раніше не здогадалися так зробити! А що у ній написано? - запитував Андрій
-Зараз поглянемо-відповіла йому Ліна.
Це були підказки, але у формі загадки, хоч книга була груба а підказок лише 3,всі інші листки порожні.
"1-Перший не завжди останній"
-Що це може значити? - запитує у неї Валік
-Не розумію, зачекай, зараз наступне.
"2-Надія-може бути пасткою"
-Як все заплутано.. - говорила Ніна.
"3-Із 12-3"
-Ще одні загадки, з таким темпом ми точно звідси не виберемось- засмучено говорив Кирил.
-Досить про погане, давайте розділяти кімнати, ми ж тут жити будемо- говорив до всіх Сашко.
-Ні, ми не будемо тут жити- відповіла йому Ангеліна.
-А це ще чому?
-Тому що я так сказала.
-Ну і живи на вершині, а ми сьогодні будемо спати тут, на тепленькому ліжку. - мовив до неї
Сергій.
-Я не проти, але якщо вас вранці не стане, це не моя проблема.
-Не знаю як інші, але я згоден з Ангеліною, цей дім з'явився дуже дивно, він гарний тому таким чином нас хотіли приманити, це може бути пасткою. - підтримав слова дівчини Андрій.
Також підтримали Ангеліну Назар, Ніна, Валік та Кирил, але не на довго залишилися в домі.
-Слухайте, а давайте будемо приміряти одяг що у шафі? - цікаву ідею дала їм Ніна.
-О так, це буде весело-всі зразу відкрили шафу і почали ділитися одягом, але він був якийсь дивний.
-Хм, дім сучасний з євроремонтом а гардероб наче з середньовіччя! - здивовано мовив Костя. Але ніхто не звернув на це увагу, проте через 2 роки вони все зрозуміють.
У Ангеліни було плаття принцеси, а у інших простих дворянинів, їм набрид одяг тому вони зібралися на кухні,положили їжу в холодильник, а самі сіли за стіл та запалили свічку, так як електрики в домі немає, хоча телевізор та холодильник працювали, можливо зараз наші герої згадують цей момент коли вони сиділи із свічкою, тому що тепер відключають світло, а вони без нього жили. Через деякий час герої які вибрали залишатися на дворі пішли спати на вершину.
Уже на верху вони запалили багаття та почали співати пісню Володимира Івасюка "Пісня буде поміж нас", вона у них асоціюється з їхнім домом який так близько, але так далеко, вони співали з сльозами та вірою що вони скоро будуть вдома, опісля вони заснули зі сльозами на очах.