ДИКІ ТА ПРИГОДИ НА ГОСТРІЙ ГОРІ

ЧАСТИНА 20 "ПЕРША ЖЕРТВА"

Ніч-на думку багатьох людей є найспокійнішим часом доби, коли ти спиш, відпочиваєш, бачиш прекрасні теплі сни, здається, нічого окрім цього не зможе тебе порадувати, але сни - не завжди бувають добрими, а ніч-не завжди спокійною.
Уночі в домі лісника ніхто не міг заснути, або всім снилися кошмари, кожен з них мріяв про ранок аби нарешті не лежати на цьому тепленькому, м'ягесенькому ліжечку яке цілу ніч здавалося твердим як бетон. На вершині все як завжди, холодний вітерець що кружляє навколо і так холодного тіла, де-не-де здавалося виють вовки які начебто щось побачили та намагаються всіх про шось попередити, та сон не відпускає їх, лиш окутує в свої обійми.
Ранок. Всіх збудило не яскраве ранкове сонечко, а бурний грім який попереджав про майбутній дощ якого вони за все своє перебування тут не бачили. Зустрілися всі як завжди на кухні в домі лісника.
-Доброго ранку! - промовив радісно Андрій побачивши Костю на кухні.
-Ох, якби ж він і справді був таким добрим. - змучено відповів йому Костя.
-А що сталося? - запитала в нього Ангеліна.
-Цілу ніч здавалося наче хтось ходить по домі, хоча насправді всі лежали на ліжку, я сам в них про це запитував, стуки, гамір, крики, я чув чужі кроки прямо біля себе, проте там нікого не було, відкривалися і закривалися двері, я думав що це був Саня, тому що його біля мене не було, ми ж спимо разом, проснувшись я його теж не побачив біля себе, подумав або на кухні або на дворі, ні там ні тут його немає, що за приколи?
-О, привіт всім, Костю, ми продивилися весь ліс як ти і нам казав, немає навіть жодних слідів Санька! - говорив Сергій.
-Можливо не потрібно так сильно хвилюватися, і він повернеться так само як і тоді. - старався заспокоювати всіх Назар.
-Ні, наврядчи, це кінець.- змирився Сашко - з подій цієї ночі, і з розказав Кості та листа Сані, можна й так зрозуміти до чого все йде.
-Зачекайте, який лист Сані та до чого все ж йде? - запитувала Ніна.
-Костя вам не розказував? Ми коли проснулися і помітили пропажу Саньки, побачили на його ліжку записку, ось вона в мене в кишені, прочитайте. - мовив до них Бодя.
"вони повернулися, не хвилюйтесь, вони лише за мною, про те хто вони самі колись взнаєте, книга всьому голова, прощавайте."
-О, боже, мій. - мовив Валік.
-Щодо того, що до чого все йде мабуть зрозуміло, за допомою листа, якщо ні я вам скажу напряму, це геноцид, дехто або дещо бажає здихатися нас ось таким жахливим способом. - казав до всіх Сашко.
-Взагалі нічого незрозуміло, кому потрібна наша смерть, куди зник Саня і що нам робити далі?-запитував Кирил
-Робити свої справи, ми ще все вияснимо, і відплатимо.-відповіла йому Ангеліна.
Для всіх ця подія стала дуже плачебною, всі розуміли що погане лише розпочинається і наскільки їм було добре до цього моменту, все життя вмить перенеслося перед очима, невже це кінець? Невже краще вже не буде? І що значить : "книга усьому голова"?
Першим ділом вони відправилися на полювання, аби відволіктися від даної ситуації, проте весь ліс нагадував їм саню, думки про те де він може зараз бути не покидали їхні голови, здавалося все закінчується і добігає кінця, хоча насправді це лише початок. День промайнув швидко. Осіння пора, як не як, під кінець дня всі як завжди сіли в круг біля вогнища щоб обсудити день.
-як ви думаєте, де зараз Саньок? - запитав зі смутком Сергій.
-Ніхто не знає, але припущень є багато. - відповів Костя.
-Наприклад? - зацікавився Сергій.
-Можливо в паралельній реальності, або в якомусь лісі, можливо не дай бог його вже немає серед живих, але ми надіємся що це не так.
-А що якщо саня зараз вдома, і таким чином "вони" його забрали в наш час?- запитував Назар.
-Наврядчи, якби все було б так просто і добре, то він би не писав такі записки і не страждав би так, чому тоді нас не забрали? - відповіла Ангеліна.
-Ти завжди все ускладнюєш, не буде хіба простішим написати листа Оксані Іванівні запитавши чи не об'явився Саня? - мовив Сашко.
-І справді, Ангелін, напиши листа про це, так ми будемо знати чи це правда чи відкинути цю теорію. - казав до дівчини Андрій.
Вмовивши Ліну писати листа, всі сіли навкруг аби допомогти їй його написати.
"дорога Оксана Іванівна. Як ви? З нами все добре, проте сталося непоправиме, сьогодні вночі зник саня, і написав дивну листівку що вони і за нами прийдуть, ми не розуміємо де він, думаємо що він вдома тому вирішили написати вам аби вияснити чи так це, повідомляйте нас про все, бувайте. "
Написавши листа і кинувши його в вогонь, всі пішли по домівках спати з надією, що ця ніч буде спокійніша.