ДИКІ ТА ПРИГОДИ НА ГОСТРІЙ ГОРІ

ЧАСТИНА 19"ТАЄМНИЧИЙ ХРЕСТ"

Хто-зна чи вони виберуться звідти, чи хтось знає де вони, та чи повірять їм що з ними таке сталося? Розбите серце матінки буде вірити у все краще що сталося з своєю дитиною, та як допомогти?
Повертаючись додому, Оксана Іванівна помітила якийсь лист, який був у поштовій скрині.
-Що це за лист такий? Начебто він горів. - сказала це вона коли дістала лист з скрині. Прочитавши його вміст вона була здивована.- Невже це правда?! Чи хтось знущається? Це звучить дуже дивно і нереально, проте я їм вірю, та не знаю чи хтось повірить мені..
Оксана Іванівна вирішила їм теж написати листа, аби вони знали що вона його прочитала, і намагається їм допомогти.
"Дорогі мої учні, я дуже рада що ви всі живі і здорові! Чесно кажучи, я здивована тим, що ви пережили і як це могло статися. Це якась містика, слідчі і поліцейські вже багато раз обшукували гору,та не знаходили вас. Ніхто не розуміє як ви зникли без слідів? Ваші батьки дуже хвилюються за вас, так само як і я.. Точно! Ваші телефони не зовсім зникли, їх недавно знайшли на Гострій горі, на камені і вони лежали в дивному порядку, вони начебто намалювали якийсь дивний хрест, ніхто не знає чи це справді ваші телефони, хто і як їх забрав, і що значить цей хрест. Зараз я вам його намалюю. "-намалювавши хрест, вона продовжила писати-"Мені нічого не повідомляють, тому що думають що я і так все знаю, тобто що це я вас викрала, мені дали 24 години на те щоб я призналася та відпустила вас, проте я не винна.. І ви це добре знаєте,пишіть мені якщо щось взнаєте, буду чекати, люблю, ціную, хвилююся, ваша Оксана Іванівна. "
Побачивши що лист який надіслали їй учні наче був спалений, вона одразу зрозуміла що і його теж потрібно спалити і вогні аби надіслати їм, слідчим про цей лист вона нічого не говорила.
ТИМ ЧАСОМ НА ГОСТРІЙ ГОРІ:
-І чим ми займемось сьогодні? - запитував у командира команди Андрія Сергій.
-Як завжди, Сергію, полюванням, можливо знайдемо щось цікаве, якщо не захочеш то зможеш зайнятися пошуками самотужки. - відповів йому Андрій.
-Добре, я думаю що обшукати дім лісника буде корисним заняттям, тільки потрібно знайти того-хто мені в цьому допоможе. На допомогу Сергієві прийшов Вадим, доки всі інші хлопці займалися полюванням, ці обоє займалися домом лісника, вони неодноразово обійшли всі кімнати і навіть заглянули у підвал, але вони нічого там не знайшли, на жаль чи на щастя? І ось прийшла черга до перевірки двора,вони пішли у дві різні сторони дому, та зустрілися біля одного місця, біля входу.
-Ну що там, Вадиме, знайшов щось? - запитував у нього Сергій.
-Та де там,нічого немає. - безнадійно відповів йому Вадим.
-Опа, поглянь, тут є поштова скриня, чому ми раніше її не помічали? Давай заглянемо і туди, може хоча б щось знайдемо.
-Давай, я відкрию.-Вадим відкриває скриньку, і з цікавістю в словах каже: Тут щось є! - він дістав лист, складений вдвоє, і начебто він горів, коли вони його прочитали, вирішили скликати усіх рацією яку дав на всякий випадок Андрій Сергію. Усі прийшли.
-Що сталося? - запитував Андрій.
-Ми знайшли лист від Оксани Іванівни, там дуже цікава інформація, ви її поки розглядайте а ми з Вадимом підемо в дім, може ще щось там є. - мовив Сергій.
Прочитавши його вміст всі були легко здивовані.
-Таємничий хрест з наших телефонів? Дурня якась, кому вони потрібні? - говорив Сашко.
-Мені шкода Оксану Іванівну, вона не винна а її звинувачують.-мовила Ніна.
-Зате добре що ми тепер можемо спілкуватися з нею, вона тепер знає правду. - говорила Ангеліна, і раптом вони почули як їх кличе Вадим.
-Всі сюди!!
Переглянувшись з нерозумінням що сталося вони побігли в дім лісника де і були на той час Вадим з Сергієм.
-Дивіться і слухайте. - мовив до них Сергій.
Всі були у великій кімнаті де була плазма, і зараз в цей час на плазмі показують знову новини про них, добавивиши звук всі замовкли..
-Всім нам тепер відомі діти які зникли на Гострій горі знову дають нам знаки, нікого і нічого не було знайдено до цього моменту, на вершині гори були знайдені їхні телефони що були викладені в дивну форму хреста, про все це нам сьогодні розкаже дільничний що займається цією справою. - лунав голос ведучої.
-Телефони справді належать зниклим дітям це ми перевірили за допомогою їхніх батьків які знають як виглядають телефони їхніх дітей, всі розряджені, їхній вміст ніяк не допомагає розкриттю справи, також ми звернулися до спеціаліста який можливо знає що за знак створили телефони.-мовив дільничний.
-Цей знак я ще ніколи і ніде не зустрічав, у всіх джерелах він відсутній, є думка що цей знак вигадав викрадач дітей аби заплутати справу. - говорив спеціаліст.
-Поки що це все що ми знаємо про зниклих дітей, як тільки з'явиться інформація, ми про це розкажемо, а зараз... - не встигла логоворити ведуча як Сергій виключив телевізор.
-Це той самий знак що малювала Оксана Іванівна, це вона нам писала листа. - говорила Ангеліна.
-Що він значить, хто його розклав? Так багато питань...-мовив Андрій.
-Ойй, хлопці, чуєте? Мене щось нога сильно болить, подивітся що з нею. - говорив Саня.
-Так без проблем. - сказав йому Костя і підтягнув штанку штанів і був шокований, на його нозі був вицарапений знак того самого хреста. - Що за? Саня ти прикалуєшся?
-Ні! - мовив йому Саня. - Я сам і шоці, воно само з'явилося.
-Коли ти нас покликав Сергію, ми з Ніною були на вершині, по дорозі ми побачили дерево, звичайний дуб але на ньому теж був вицарапений цей хрест, він нас оточує, ми приречені. - говорила Ангеліна.
-Досить цього всього, я думаю пора лягати спати, хлопці подивляться за Санькою, завтра все буде добре. - казав Андрій.
Всі були згідні, та пішли по своїм спальним місцям, не буду казати що їм спалося добре, ніч була сповнена жаху та страху, проте відкриються їм очі зранку, тому що ранок-від ночі розумніший.