Дівчинка що загубилась у часі

9. Ненормальна

Пройшовши трохи далі, вони побачили будинок.

— Це він? — спитала Арія.

— Якщо мене не зраджує пам'ять, то так, — відповів Джон. — Давно я не бував тут...

***

Евелін прокинулась у якійсь в'язниці. Біля неї були ті самі чоловіки, яких вона бачила нещодавно. Евелін зрозуміла, що прив'язана мотузкою до стільця. У фільмах це завжди (на думку Евелін) здавалося героїчно та романтично. Але зараз Евелін не відчувала жодної романтики. І зовсім не була схожа на героя.

Бо невже це героїзм, збрехати Джонові куди вона пішла, прочитати заборонену книжку та вскочити у таку халепу? Вона вже котрий раз винила себе, через те, що вчора пішла до бібліотеки...

— Що ж нам з тобою робити? — спитав один чоловік, тим самим перервавши роздуми Евелін.

— Як тебе хоча б звати? — спитав інший.

— Евелін Елізабет Браун, — незворушно відповіла Евелін.

— Що ти тут робила? — одразу перейшов до діла другий.

— Я загубилась у лісі. Й вирішила дійти до найближчого будинку, шукаючи прихистку на деякий час, — збрехала Евелін.

— Ти розвідниця! — крикнув один з чоловіків.

— Ти з племені Промінь! — крикнув другий.

— Ув'язнимо її? А потім...

— Непогана ідея, — перебив інший. — Нехай посидить поки в підвалі.

— Тобто ми її вбивати не будемо?

— Який сенс? Я давно стежив за Променем. Ця дівчинка є подругою сина Правителя. Він обов'язково прийде її рятувати. Й коли він прийде, ми його зловимо. Його батько захоче, щоб його сина повернули, а потім ми його обдуримо, й невдовзі територія Іскри збільшиться!

— Ого, Томе, ти геній!

***

— Нам треба знайти Евелін. Де вона може бути? — міркувала Арія.

— Не знаю, — знизав плечима Джон. Давай підійдемо ближче до будинку і...

— Джоне, це ж сліди Евелін! — вказала Арія на сліди на землі які йшли до будинку племені Іскра. — Я точно знаю, що вони належать їй, бо сама віддала їй це взуття.

— Значить мої підозри вірні. Вона туди зайшла...

— І як будемо діяти? — спитала Арія.