14. Розповідь дідуся

2 1 0
                                    

Наступного дня виходячи з їдальні Джон зустрів Евелін. Та вона виглядала засмученою.

— Евелін, щось сталося? — спитав Джон.

— Я досі не можу розгадати як працює це дерево, — засмучено відповіла Евелін. — Якщо плем'я Іскра ним користувалися, отже вони дізналися як воно працює. Чому я не можу?

— Можливо для цього потрібен час. Якщо Булочка згадувала про це деревце, значить воно справді потрібне, й за допомогою нього ми зможемо переміщуватись у часі.

— Може ти й маєш рацію. Можливо я маю далі пробувати, — роздумувала Евелін.

Раптом вона помітила якогось невисокого дідуся в окулярах з сивою бородою й задумливим обличчя. Він кудись поспішав, й здавалося був дуже серйозний.

— Хто це? — поцікавилась Евелін.

— Хто? — не зрозумів Джон. — Аа, цей. Це дідусь Джеймс. Не звертай на нього уваги, усі вважають його за божевільного. Він постійно розповідає про катастрофу та як вона сталася. Каже, що насправді ніякого досліду не було. Він весь час тільки й говорить про це. Він вже нам набрид, й ми його не слухаємо. А зараз, ходімо знайдемо Арію.

Проте Евелін цей дідусь вочевидь зацікавив.

— То ти кажеш, він має іншу версію катастрофи? — спитала вона.

— Тобі стало цікаво? Якщо так, можемо піти до нього й ти все розпитаєш. Проте попереджаю, ти просто марно витратиш час, — сказав Джон.

— Гаразд. Де він живе?

— Поряд з нашим штабом стоїть його стара хатина, — відповів Джон.

Вони вийшли з будинку й Джон привів її до невеличкого будинку цього дідуся.

Він постукав й з хатини долинуло «Заходьте!».

Вони зайшли усередину. Кімната дідуся Джеймса більше нагадувала на кімнату детектива. Всюди були шафи заставленні різними книжками. Та по центрі була дошка з різними прикріпленими фотографіями які були з'єднані червоною ниткою, й де не де лежали якісь папірці.

— Пане Джоне, і панні Евелін? — не повірив дідусь. — Чим я заслужив таку честь мати таких поважних осіб в гостях?

— Ой, прошу, — аж знітилась Евелін. Вона не очікувала, що з нею будуть так говорити. — Кличне нас просто Евелін та Джон, на ти.

Дівчинка що загубилась у часіWhere stories live. Discover now