Дівчинка що загубилась у часі

17. Дія

— Звернемося у приватне агенство. Якщо ми гарно заплатимо детективу, він швидко нам знайде місцезнаходження Заводовської, — сказала Евелін.

— Непоганий план, — висловилась Арія. — Перед цим зайдемо в ломбард, та обміняємо золото на гроші.

— Гаразд. Тоді ходімо. На щастя ломбард тут не далеко, — сказала Евелін, й пішла в бік магазинів. Джон та Арія йшли за нею, адже погано тут орієнтувалися.

Всю дорогу Джон дивувався оточуючому. Як зрозуміла Евелін, він ніколи не бачив, й не думав, що світ може бути таким... ідеальним? Й це було не дивно, адже Евелін жила у центрі міста, й де не глянь були торгові центри та магазини з технікою.

Через п'ятнадцять хвилин, вони вже були на місці. Евелін, Джон та Арія зайшли всередину ломбарду й підійшли до скла за яким сиділи люди й щось дивились в паперах.

— Добрий день, нам треба розміняти золото на гроші, — сказала Евелін до якоїсь жінки.

— І скільки у вас золота? — насмішкувато спитала та, не вірячи, що у дітей воно є.

Арія взяла невеличкий мішечок, й висипала 2 кілограма золота яке там було на столик поряд з ними.

Евелін побачила як очі жінки округлились, і дівчинка вже почала хвилюватись, чи не забагато вони взяли.

— Звідки у вас стільки? Це справжнє золото? — вражено спитала жінка перебираючи яскраво-жовті шматочки.

— Мої батьки їздили у подорож шукати золото. Це те, що вони знайшли, — вигадала Евелін на ходу.

— Мабуть ти не бачила їх рік, тому що золота тут чимало, — не переставала дивуватися жінка.

— Нам треба розміняти його на гривні, — перейшла до діла Арія.

— А твої батьки знають про це? — спитала жінка вже спокійніше.

— Так, вони попросили мене та моїх друзів прийти сюди, та розміняти золото, — вдало продовжувала брехати Евелін.

— Тут виходить чималенька сума. Насправді я могла б вам віддати гроші лише, якщо з вами батьки, але один раз можу зробити виняток, — вирішила жінка. — Але за умовою, що три камінця золота дістануться мені. Власник цього ломбарду вже надовго затягує з зарплатою. А жити на щось треба.

— Без проблем, — погодилась Евелін.

— Гаразд, тоді почекайте 10 хвилин, — сказала жінка, склала золото в якусь коробку, й рушила у якусь кімнату. А Джон, Арія та Евелін сіли на лавочку та стали чекати.