Дівчинка що загубилась у часі

18. Наслідки

— Мене звати Анатолій Кравченко. Я готовий взяти вашу справу, — сказав детектив та посміхнувся.

Друзі полегшено видихнули.

— Мені треба знати, яку конкретно людину ви шукаєте, й все, що ви про неї знаєте, — сказав Кравченко.

— Юлія Заводовська, — відповів Джон. Видно було, що нею він зацікавлений найбільше. — Вона з Києва.

— А також має руде волосся, — додала Евелін, згадуючи, що казали їй променянини на першій вечері.

— Зараз поглянемо, — сказав детектив, відкрив ноутбук, й почав, щось шукати. — Щось є, — нарешті сказав він. Евелін, Джон та Арія підійшли до нього.

На екрані ноутбука виднілися таблички з іменами різних людей, та їх розташуванням. У пошуку було написано «Юлія Заводовська»

— У Києві живе п'ять людей з іменем та прізвищем «Юлія Заводовська». Ось ця найбільш схожа на ту яку ви шукаєте, — сказав Кравченко, та мишкою виділив четверту у списку Юлію Заводовську. — Написано вона рудоволоса. Живе доречі у цьому районі.

— Так! Це мабуть вона! — награно зраділа Арія.

Чоловік відірвав з блокноту папірець й щось записав.

— Ось адреса, — сказав він, й передав листочок Арії.

— Щиро дякую, — вже чесно подякувала Евелін, й всі троє вийшли з кімнати.

— Непогано ти вигадала про мамину подругу, — похвалила Арію Евелін коли вони вийшли з агентства. — Я чесно тоді розгубилася.

— Та! — відмахнулася рукою Арія. — Це було не важко.

— Тепер до Заводовської? — спитав Джон.

— Давай краще без попередження не будемо заходити до неї додому. Виникнуть підозри звідки ми знаємо її адрес, — передумала Евелін. — У мене є краща ідея. Той чоловік нам на листочку залишиш, ще її соц мережі, щоб ми змогли з нею зв'язатися. Домовимось з нею про зустріч у кафе.

— Хоч я не знаю, що таке кафе, але план звучить не погано, — сказав Джон.

— Нам лише треба знайти якийсь гаджет з інтернетом, щоб написати Заводовській, — задумалась Арія.

— Це не проблема, — усміхнулася Евелін й вийняла з кишені штанів свій смартфон. — У мене є.