Хлопчики не плачуть

3

Стрілка годинника нестерпно повільно рухається вверх. Техьон засинає. Вже закриває очі, припиняючи слухати вчителя, але раптово сідає рівно, тому що ззаду по-звичному в нього щось летить. Цей папірець зараз для Кіма, дуже до речі, бо він сумував. За Чонгуком особливо. Декілька днів у лікарні із забиттям серця. Тільки Техьон впевнений, що забиття в нього не від кулі, а від Чонгука, який, між іншим, притягнув його з коридору назад у кімнату й сам викликав швидку. Те необов'язково це знати.

Дзвінок, через який Кім підривається швидше, ніж хотілося б, але на плечі ззаду кладуться чиїсь руки, і він сідає назад.

– Я тобі не дозволяв вставати, – на вухо Те сказав Юнгі.

– Хочу їсти, – тихо відповів Техьон, стискаючи кулаки під столом.

Техьону навіть думати не треба було, що хлопці ось так просто можуть дати йому спокій через якусь там чортову кулю. Все майже пройшло, ігри продовжуються.

– Купиш мені булочку, ботане? – на парту Кіма сідає Хосок.

Те пожартував би, що якщо той буде їсти багато булок, то сам стане булкою, але вирішує заткнутися.

– Ходімо вже. Зараз із голоду помру. – ниє Джин, закидаючи свій рюкзак на плече.

Чонгук мовчки підіймається, поправляючи комірець шкіряної куртки, і прямує в бік Те. Хапає хлопця за комір, підіймає і, не зупиняючись, тягне за собою. Техьон хоче заперечити, але мовчить, як собака слідує за кривдником.

Гук притягає його до комори. Впихає всередину, де Техьон вдаряється об коробки та швабри. Ну і місце. Краще б в туалет привів, але не Те обирати. Його одночасно захоплюють і страх, і цікавість. Чонгук зачиняє двері, щойно заходить після Те. Підходить близько, змушуючи Кіма притиснутися до вкритих пилом полиць спиною.

– Що ти сказав батькам? – ніби спокійно питає Гук, але в його голосі лунає роздратованість.

– Нічого.

Удар в коробку, що стояла поруч із головою Техьона. Кім округлює сині очі, впиваючись ними в чонгукові, які за мить стала накривати злість.

– Ще раз вони припхаються до мене додому, – зітхає Чонгук, – тобі не жити, зрозумів? І я не жартую.

Додому? Вони приходили до Чонгука додому? Техьон не пам'ятає, щоб мама чи батько пригадували таке. Але вони явно були не в тій квартирі, що Кім, коли його підбили як собаку. А що Чонгук? Техьон не впевнений у тому, що його домашні могли щось зробити Гуку. Він же ні до чого?