Хлопчики не плачуть

16

Це справжня втіха – бачити Чонгука кожного дня, тримати його за руку та цілувати в чоловічій вбиральні, поки ніхто не бачить. Але, звичайно, їхня дивна поведінка не проходить повз увагу вчителів та школярів. Та і чхати обоє хотіли на чиюсь думку. Нехай перешіптуються по закутках, нехай рідні мозок виносять, що все це неправильно. Техьон не пам'ятає, коли був щасливішим. Може, йому ще рік тому варто було вдавати із себе поганого хлопця, щоб Чонгук не завдавав йому тілесних ран? Може, треба було зізнатися в почуттях? Кім не знає, як це було б тоді. Йому важливо тільки тут і зараз.

У Гука і Те з'являється свій маленький світ, і Кім впевнений, що Чонгук щасливий з ним. Адже так? Треба бути дурнем, щоб спостерігаючи за тим, із яким тремтінням Чон ставиться до Те, сказати, що все це фікція. Техьон сам не розуміє, як надягає на себе рожеві окуляри, і бачить перед собою тільки Чонгука й нікого більше. Світ Кіма безперечно крутиться тільки навколо однієї людини.

До закінчення школи залишається два тижні. Скоро почнуться екзамени, але Техьон впевнений, це не буде перешкодою для їхніх зустрічей. Немає нічого прекраснішого ніж прокидатися поруч із Чонгуком, гладити його кучеряве волосся, поки він спить та морщить носик уві сні. Кім любить розглядати його шрами й тату, любить цілувати їх, проводити подушечками пальців.

У школі вони сидять за партою Чонгука, де він іноді спить. Те розглядає його, в думках посилаючи вчителів якомога далі, адже обличчя Чонгука, що спить, в тисячі разів цікавіше уроку. Йому подобається тримати його за руку під столом. Подобається торкатися заборонених місць, сердячи цим Гука. Але ж Те знає, що після занять Чон закриється з ним в якому-небудь класі та люто відтрахає, щоб не кортіло більше.

Техьон розуміє, що у Чонгука в голові іноді з'являється образ Рея. З цим Кім змирився, приймаючи цей немаленький недолік у своєму хлопцеві. З Часом Гук забуде Рея та повністю буде належати Те. Це ж із ним він проводить половину свого дня, цілує, обіймає та карає за погану поведінку.

Вони обоє відчувають цей зв'язок, хоча й не зізнаються одне одному. Те боїться сказати, що кохає його. А Чонгук таких слів не знає, не сприймає. Він мов побите цуценя. У нього замість мізків – каша, замість серця – сухар. Кім змирився, приймаючи брюнета таким, яким він є. Адже ідеальних людей не існує. Але водночас, кожен може вважати себе таким. Чонгук ідеальний для Те, і навпаки. Кім кохає всім серцем, віддаючи себе повністю, без залишку. Його кохання подібне до солодкого сиропу, літнього дощу, старих пластинок – до всього того, що любить Те та що надихає його на нові малюнки Чонгука. До речі, Гук їх всі зберіг, знаючи, кому вони належать.