Хлопчики не плачуть

4

– Не пущу! – кричить мама Техьона, закриваючи собою вихід з будинку.

– Мам... – втомлено видихає Те.

– Техьон.

– Батьку, – хлопець повертається, аби знайти підтримку в татові, але той погоджується з думкою дружини.

– Вже пізно, – каже мати. – Ти нікуди не підеш. Іди в ліжко!

– Я все одно піду, – Кім дивиться на час в телефоні: «23:17», після роблячи крок до матері. – Вибач, – зривається на біг назад, де знаходиться другий вихід.

Йому вдається втекти, адже за ним ніхто не женеться. Та і не стали б батьки під старісь гнатися за цією дитиною. Техьон відновлює дихання, після переходячи на швидку ходу. На вулиці темно – хоч в око стрель. Місяць сховався за хмарами, і Кім ледь орієнтується в просторі. Йому треба в клуб. Він відмахується від думки, що йому туди закортіло, тільки щоб побачити Чонгука . Хоча, якби Гук не виклав фотографію, Техьон би і не думав кудись йти. Тільки ось його хворе серце калатає, а вода в сраці не втримується. Йому туди треба.

Увійти він не може, тому що ще неповнолітній, але може залізти у вікно туалету. У фільмах бачив, але не думав, що таке можливо. Пролізає, оглядається – нікого навколо. Чути музику, людей. Хлопець виходить з туалету, розглядаючи натовп. Чонгука ніде не видно, але закрадаються сумніви, що він ще тут. Техьон протискається повз людей, які танцюють, де його хтось встигає ляснути по дупі, але він не звертає на це увагу. Підходить до бару.

Бармен – симпатичний хлопець, років двадцяти, з темним волоссям, яке трохи кучерявиться, як у Чонгука. Погляд у нього виразний, здається, навіть суворий, але хлопець уміхається клієнтам і через це має не такий грізний вигляд. На шиї, зліва, татуювання, але Техьон не знає китайської, тому просто милується, не розуміючи сенсу. Він підходить до барної стійки і сідає на вільний стілець.

– Паспорт, – каже бармен з іскрами в очах.

– Я правда виглядаю як дитина? – дується Кім, смикаючи веселковий светр.

– Цими словами ти це підтвердив, – усміхнувся брюнет.

– Я не хочу алкоголю. Можна мені сік?

– Який? – хлопець трохи схиляє голову направо, зворушуючись Техьоном.

– Я б випив морквяний з цукром, – серйозно каже Кім, помічаючи нерозуміння на обличчі бармена.