Хлопчики не плачуть

13

– Ще кави? – в спальні з'являється Сеюн.

– Ні, дякую, – Техьон кладе ноутбук з ніг на ліжко та усміхається. – Щось я втомився.

– Нумо спати, – старший проходить в кімнату, знімаючи футболку. – Дивна у тебе робота.

– І не кажи, але потрібна.

– Може розповіси вже, чим займаєшся? – Сеюн лягає поруч із Те.

– Потім, – вимикає ноутбук та прибирає на стіл.

Техьон лягає в ліжко, ловлячи на собі погляд старшого, мов, ти справді, будеш спати у шортах і футболці? Знову? Так, Те буде. Боїться він чогось чи холодно йому – сам не знає, але думає, що так буде краще. А було б ще прекрасніше, не зустрінь він Чонгука на сходах, коли підіймався до Сеюна.

«Техьон вставляє навушники у вуха й прямує до школи. За воротами до входу біжать школярі, що, мабуть, запізнилися, такі ж, як і Кім. Зазвичай він завжди приходить вчасно, але сьогодні щось іде не так. Загалом, як і завжди. Це ж Кім Техьон – ходяча проблема. Хлопець повільно перебирає ногами, підіймаючись високими сходами. Йому за запізнення нічого не буде. Найкращий учень в школі».

– Останній тиждень я погано сплю, – говорить Кім, вмикаючи торшер на тумбі. – Здається, жахи з минулого.

– Що саме? – Сеюн повертається до нього.

– То я блукаю містом, то мене б'ють. А одного разу було таке, що я прокинувся в холодному поті від того, що... – Техьон бачить, що хлопець вже сопе, і замовкає.

Добре, що заснув. Тільки ось Те заснути не зможе. Можливо, під ранок – так, але не зараз. Вночі його постійно мучать незрозумілі спогади, які не хочуть складатися в єдину картину. Виникає сотня нових запитань.

Техьон розглядає натяжну стелю, красиву люстру, гортає стрічку в телефоні та слухає музику. Час о пів на дванадцяту ночі, але сну немає анітрохи. Хлопець підіймається з ліжка, трохи скрипнувши ним. Взуває капці й, прихопивши цигарку, виходить до під'їзду. Темрява, у якій він ніяк не може орієнтуватися. Підіймається кількома поверхами вище, де лампочка на сходах ціла. Сідає на вкрите пилом вікно й закурює.

«Чонгук уже на всю курив, поки Те роздивлявся його в місячному світлі. Той був неймовірний. Гук завжди красивий. Техьон собі в цьому не особливо хоче зізнаватися, бо це ненормально, коли у тебе метелики в животі від людини, що мріє той самий живіт розпороти. А Чон вже намагався».