Нора Сакавіч «Свита короля»

Розділ 4

У понеділок Кевін відновив нічні тренування, проте відмовився взяти із собою Ніла. У вівторок вдень Еббі неохоче дозволила йому повернутися на поле, за умови, що він не буде перенапружуватися. Щойно отримавши дозвіл, Ніл вирушив за екіпіруванням. Еббі запізнилася на тренування майже на дві години, і Лиси вже займалися на полі, але Ден зупинила виконання вправ, як тільки Ніл з'явився у дверях. Разом із Меттом вони ознаменували його повернення тріумфальними вигуками. На шляху до своєї позиції Джостен стукнувся ключкою з Нікі.
— Не грай, як не можеш, — попередив Кевін.
— Знаю, — легко погодився Ніл. — Якщо щось заболить, піду з поля.
Кевін окинув його підозрілим поглядом, але промовчав.
Боляче стало майже одразу, але розім’яти хворі м’язи було майже полегшенням. Ніл йшов спокійно, тому що Еббі та Ваймак спостерігали за ним збоку.
Коли настав час розтяжки, він подумав, що його заберуть з поля. Вони цього не зробили, тож він повернувся до гри з помстою. Після цього Ваймак посадив їх усіх у роздягальні, щоб проаналізувати найвищі та найнижчі результати дня.
Закінчивши розбір, тренер перевів погляд на Ніла та поцікавився:
— Ну і?
— Я в порядку, — заявив Джостен, відхилившись убік, якомога далі від смертоносного погляду Дея. — Я скоріше б переживав, якби зараз зовсім нічого не боліло. Але це не проблема. Якщо паси над головою сильно тягнутимуть шви, я можу віддавати м'яч у стіну.
— А не можна було відразу сказати? — іронічно запитала Ден.
— Я й сказав відразу, — уперто повторив Ніл, — я в порядку.
— Це називається "безнадійний" або "одержимий", — з усмішкою поправив Нікі.
— Гаразд, — втрутився Ваймак. — Ніле, позаймайся завтра у тренажерному. Не перевантажуй себе кілька днів, добре? Підкрути вагу під себе, якщо не вийде — дай знати. Краще отримати травму в залі, аніж у грі, — тренер проігнорував вбивчий погляд Еббі у свій бік. — Тоді на сьогодні все. Зберіть свої речі та забирайтеся.
Вони освіжилися та попрямували назад до гуртожитку. Ден пройшла до кімнати разом із хлопцями. Ніл сприйняв це як прохання залишити їх з Меттом наодинці, проте, коли він уже зібрався піти, Вайлдс зупинила його. Сівши на дивані, Ден підтягнула коліна до грудей і сказала:
— Схоже, звичне життя повертається. Я маю на увазі, тепер знову є ми і є вони. Минулий місяць був непоганим, правда? Мені подобалися наші спільні вечері та командні посиденьки.
— Ми ніби повернулися до того ж, із чого починали в серпні, — погодився Бойд.
— Якби ми тільки знали, чим так вибішуємо Ендрю, то могли б постаратися виправити це, — вголос замислилась Ден. Вона почала відсторонено вистукувати рваний ритм по колінній чашці, а потім перевела погляд на Ніла. — Як тобі вдалося заспокоїти його на тренуванні?
Джостен вирішив відбутися найпростішою і незаперечною правдою:
— Я попросив.
— Ти попросив, — повторив Метт. Прозвучало майже як звинувачення. — Ти говорив те саме про Гелловін і про зустріч з батьками Нікі. Серйозно, Ніле. Як ти змушуєш його робити те, чого він не хоче? Хабарями? Шантажем?
Ден застережливо поглянула на Бойда.
— Ми без наїздів, Ніле. Без жодної херні. Просто тепер Ендрю тверезий, і я розумію, що це все змінить. Чи можеш знову об'єднати нас?
— Не знаю, — відповів Джостен. — Можу, звісно,   спробувати. Але, — окинувши їх поглядом, він продовжив, — комусь доведеться зайнятися Аароном. Нікі й сам хоче порозумітися з вами, Кевін розуміє, що команда сильніша, коли є згуртованість, проте Аарон майже так само ворожий, як і Ендрю. І це здається абсолютно безглуздим, адже залишатися з Ендрю означає постійно ховати Кейтлін. Якщо Аарон погодився на це без бою, це не одноосібне рішення Ендрю. Значить, це рішення стосується їх обох.
Ден замислилась.
— Кейтлін має щось знати. Жодна дівчина, яка себе поважає, не пішла б на подібні умови без справді вагомої причини. Якщо вона не захоче говорити, як думаєш, чи вийде витрусити це з Аарона, Метт? Ти наче говорив, що після Різдва він поводиться краще, так?
— Можна спробувати, — погодився Бойд. — Тренер уже дав тобі наш розклад?
— Валяється десь на столі, — кивнула Ден. — Як знайду, напишу, які у нього стоять заняття.
— Окей, спробую відловити.
— Давайте я спочатку спробую переговорити з Кейтлін, — запропонувала Вайлдс. Вона завмерла на місці, вивуджуючи телефон із кишені джинсів, і швидко набила повідомлення. — Не хочу, щоб Аарон встиг попередити її про нас.
Метт кивнув, а Ден продовжувала свердлити телефон таким поглядом, ніби намагалася подумки прискорити відповідь. І вхідне повідомлення дійсно не змусило себе довго чекати. Вони з Кейтлін обмінялися ще парою трійкою смсок, після чого Ден піднялася на ноги.
— Гаразд, піду прогуляюся. Можу затриматися, тому якщо що, вечеряйте без мене. Побажайте мені удачі, чи що.
— Удачі, — відповів Ніл, а Метт просто поцілував на прощання.
У результаті Ніл і Метт повечеряли з Рене та Елісон у кімнаті дівчат. Вибраний Елісон фільм виявився миттєво забракований рештою, проте вона, наплювавши на уявну демократію, все одно поставила саме його. Ймовірно, це був один із найгірших фільмів, які тільки доводилося бачити Нілу, але принаймні він допоміг вбити час очікування. Його позбавили останніх п’ятнадцяти хвилин мелодрами та млявої гри, тому що Кевін був готовий вирушити на поле. Вони зустріли Ендрю біля машини.
Після прибуття Міньярд, як завжди, розтягнувся на дивані в зоні відпочинку, Дей пішов перевдягатися. Ніл повагався кілька секунд, передумав і попрямував слідом за Кевіном, але потім знову передумав. Він зупинився за диваном, склав лікті на спинку та глянув на Ендрю. Одну руку Міньярд поклав під голову, а другою затулив очі від верхнього освітлення.
— Ти теж міг би з нами потренуватися якось, — запропонував Ніл і зовсім не здивувався, коли ніякої відповіді не було. Він не збирався здаватися так швидко. — Навіщо ти взагалі почав грати, якщо навіть не хочеш тренуватися?
— З двох лих…
Це була одна з речей, про яку найбільше любили нагадувати журналісти, після того, як Ендрю став постійним супутником Кевіна: Дей виріс в Еверморі й завжди був оточений найкращими, він був народжений з ключкою в руці, а Міньярд навчився грати, відбуваючи термін у колонії для неповнолітніх. У своїй папці Ніл навіть зберіг сторінку з журналу, повністю присвячену статті на цю тему. Вона називалася "Принц і жебрак" і фокусувалася на тому, наскільки приреченою була дружба Ендрю та Кевіна. Автор вважав їхнє ставлення до ексі взаємозаперечним, а оточення та життєві принципи надто різними, щоб ці двоє товаришували довго.
Ніл припускав, що офіцер Хіггінс особисто приклав руку до того, щоб Ендрю помістили в найкращу каліфорнійську колонію. Вона займалася соціальною реабілітацією за допомогою жорсткої дисципліни та фізичного навантаження, що означало, що всім підопічним доводилося займатися командним спортом. Для справжнього повнорозмірного поля місця там було обмаль, проте в одному з інтерв'ю офіцер підтвердив, що на території є половинне. Найкращі та найслухняніші гравці мали змогу виїжджати на заходи до громадських центрів та брати участь у змаганнях із сусідніми командами.
Ніл не звинувачував Ендрю за те, що між камерою та полем він вибрав останнє, проте дуже сумнівався, що ексі був єдиним запропонованим видом спорту. Ендрю вибрав ексі не просто так, а з певної причини. Ніл міг би припустити, що вся справа в агресивній натурі гри, але не на позиції воротаря. Стоячи на воротах, дуже проблематично знайти способи реалізації внутрішнього потягу до бездумного насильства. Ніл озвучив свої припущення, а Міньярд тільки знизав плечима у відповідь.
— Доглядач поставив мене на ворота. Це був єдиний можливий варіант.
— Вони не хотіли випускати тебе бігати, бо боялися, що ти нашкодиш комусь? — припустив Ніл. Ендрю не відповів, Ніл інтерпретував його мовчання як підтвердження своїх слів. Він спробував уявити Міньярда на інших позиціях і не зміг. — Мені здається, це навіть на краще, коли ти на останній лінії захисту. Даєш нам час набігатись і втомитися, а сам береш на себе всі наші помилки та косяки. Ти граєш так само як і живеш. Ось чому в тебе так добре виходить.
Ніл підвів очі, коли в коридорі відчинилися двері. Кевін прийшов шукати його, уже перевдягнувшись і виглядаючи роздратованим затримкою. Він різко зупинився, коли зрозумів, що вони розмовляють. Кевін ще не запитав Ніла, що сталося в п’ятницю. Ніл не знав, чи запитував він Ендрю, але сумнівався, що Ендрю пояснить. За словами Рене, тільки вони з Нілом знали, що Ендрю гей. Ніл не мав уявлення, як Ваймак це зрозумів.
— Іду, — коротко кинув Ніл, але так і не випростався.
Кевін застережливо скинув палець у жесті «одна хвилина» і мовчки вийшов. Ніл дочекався характерного клацання дверей і знову перевів погляд на Ендрю.
— Я теж спочатку не хотів бути нападником, — зізнався Джостен. — У дитячій лізі я був захисником. Ріко знає про це, бо одного разу я грав із ним та з Кевіном. Поки я був у Воронів, він змушував мене стояти на захисті.
Це зрештою змусило Ендрю опустити руку.
— Мала ліга, кажеш. Я чітко пам’ятаю, як ти розповідав людям, що навчився грати в Міллпорті.
— Часткова правда, — спокійно погодився Ніл. — Я вмів грати в ексі, просто не знав, як грати у нападі. Не хотів бути нападником, але тренер Ернандез не мав місць у захисті. Коротше, чи нападником, чи ніяк, а я так сильно хотів грати, що просто не зміг піти. Нині вже не уявляю себе на іншій позиції.
Ендрю ненадовго замовк, а потім видав:
— Та ти радше єнот, ніж лисиця.
— Що? — витріщився Ніл.
— Єнот, — повторив Ендрю, вдавши, що тримає невидимий м'яч прямо перед обличчям. — Ексі — блискучий предмет твого сумного маленького світу. Ти знаєш, що на тебе полюють, і розумієш, що загін гончих псів вже практично дихає в спину, але ти не залишиш ексі, навіть щоб врятуватися. Якось ти сказав, що не розумієш людей, які так старанно намагаються померти, але тільки глянь на себе. Як я розумію, це була ще одна брехня.
— Я не намагаюся померти, — хитнув головою Ніл. — Це мій спосіб вижити. Під час гри я відчуваю, наче можу щось контролювати. Наче у мене достатньо сил, щоб впливати на ситуацію довкола. Там, на полі, я почуваюся живіше, ніж деінде. Полю неважливо, як мене звуть, звідки я де буду завтра. Воно дозволяє мені бути самим собою.
— Це лише поле, — нагадав Міньярд. — Воно не може «дозволяти» робити щось.
— Ти розумієш про що я.
— Ні, не розумію.
— Просто тому, що у твоєму житті немає нічого подібного, правда? — у голосі Ніла прослизнув тихий виклик. — Ніщо тебе так не чіпає. Ніщо не забирається тобі під шкіру.
— Нарешті до нього дійшло, — здивувався Міньярд. — Знадобився лише рік.
— Чого ти боїшся?
— Висоти.
— Ендрю.
— Ти пошкодуєш, якщо змусиш Кевіна шукати тебе.
Не сказавши більше ні слова, Ніл відштовхнувся від дивана і пішов перевдягатися. Він несвідомо затяг спорядження тугіше, ніж варто було б, і, навіть коли вийшов на поле, все ще не міг придушити роздратування. Зауваження щодо запізнення лише посилили ситуацію. Ніл вже був готовий нагадати Кевіну, що, фактично, їхні додаткові тренування навіть жорсткого розкладу не мають, але все це було безглуздо. Вони тут, бо є робота.
Ніл пройшовся вправами з якоюсь особливою завзятістю та наполегливістю, чудово розуміючи, що вранці пошкодує про це. Але було начхати. Біль по всьому тілу непогано притуплює потяг до роздумів. Втома нарешті вбила залишки колишнього роздратування, і, виходячи з поля, Ніл уже взагалі нічого не відчував.
Приємний апатичний спокій тривав недовго: вийшовши з душу, Ніл знайшов у роздягальні Кевіна. Суворість у погляді Дея ніби натякала, що церемонитися він не збирається.
— Розібрався?
— Розібрався із чим?
— Не прикидайся ідіотом. Якщо ти тут, я розраховую, що ти справді тут, — заявив Кевін, наголошуючи на останньому слові. — У той момент, коли твої проблеми з Ендрю починають впливати на гру, вони стають нашими проблемами. Ти хочеш, щоб ми виграли чи ні?
— Не вичитуй мене, ніби я не розумію, що на кону.
— Ти сказав мені сфокусуватися на команді, — нагадав Кевін. — Саме цим я зараз і займаюся: намагаюся переконатись, що ти не вирішив, ніби ми вже виграли та не розслабився раніше.
— Я не розслабився, я затримався на дві хвилини, бо пропонував Ендрю потренуватися з нами.
— На п'ять хвилин, і більше не пропонуй йому. Нам не потрібні його подачки. Тренування матиме сенс, тільки якщо він прийде за власним бажанням. — Підвівшись, Дей коротко махнув рукою. — Ходімо.
Вони забрали Міньярда в зоні відпочинку та розійшлися у коридорі гуртожитку. Метт уже ліг спати, проте він залишив лампу на столі увімкненою, щоб Ніл випадково не вбився в темряві. Той швидко перевдягся при тьмяному світлі й, вже прямуючи до ліжка, помітив на кнопці вимикача записку: "Ти мав рацію".
Ніл закинув наліпку у висувну шухляду столу та поплентався до ліжка. Навіщо думати про це зараз, якщо підйом уже за п'ять годин. Відштовхнувши будь-які думки подалі, він спробував заснути. Здавалося, будильник задзвенів, щойно Ніл заплющив очі. Перевернувшись на бік, він мало не застогнав від почуття загальної втоми та розбитості. Прийдеться сьогодні притримати коней на тренуванні, інакше Ваймак помітить і влаштує рознос.
Метт натягнув взуття ще до того, як був готовий розмовляти. Зав'язавши шнурки наполовину, він зненацька завмер і перевів погляд на Ніла.
— Ти мав рацію. Вони дали один одному обіцянку. Ендрю та Аарон. У будь-якому випадку це те, що Аарон розповів Кейтлін. Вони з Ендрю уклали угоду ще в колонії: якщо їм доведеться вчитися разом, Аарон буде з Ендрю до самого випуску. Жодних друзів, дівчат, нічого. Аарон не міг спілкуватися навіть зі своєю командою.
Ніл пропустив волосся крізь пальці й перевірив пов'язку на вилиці:
— Мабуть, спочатку йшлося про шкільний випускний. А підписавши контракт із Лисами, вони продовжили свій договір.
— Тепер на кону Кейтлін, але Аарон не хоче боротися за неї. — Метт похитав головою й остаточно зашнурував взуття. — Кейтлін розповіла Ден, що Ендрю робив із колишніми Аарона у старшій школі. Кейтлін у безпеці лише до того часу, поки боїться Ендрю. Невже Ендрю і справді настільки поїхав, що здатний кидатися на людей, які так дорогі Аарону?
— Аарон дав обіцянку, — пояснив Ніл, намагаючись правильно підбирати слова. — Ендрю змусить його дотриматися свого слова. Насправді це зовсім не так дико, як здається.
Ніл майже забув, у якому небаченні перебували старшокурсники щодо проблем близнюків. Він і сам не помічав цього до їхньої другої поїздки до «Едемських сутінок», але зараз це здавалося очевидним. Цінність Кейтлін для Аарона безпосередньо наражала її на небезпеку. Аарон не боровся за неї, тому що боявся йти проти брата чи він просто розумів, що не варто втягувати її в те, що відбувається?
Ще важливіше, чому Ендрю погодився продовжити угоду? Він все ще карав Аарона за те, що той став на бік матері, чи сподівався, що достатня кількість часу допоможе щось змінити й виправити? Останній варіант здавався притягнутим за вуха, але Ніл дедалі більше схилявся до нього. У Колумбії Дрейк залишив Ендрю зламаним, закривавленим шматком м'яса; єдиною річчю, яка означала щось для Ендрю в той момент, єдиною людиною, якої він потребував, був Аарон. Власні травми здавалися незначними та неважливими; його хвилювала кров, що забризкала обличчя Аарона.
Ендрю та Аарон самі зробили це один з одним, застрягли у безвихідному становищі. Вони не хотіли йти назустріч і водночас не хотіли відпускати один одного. Листопад мав стати переломним моментом у їхніх стосунках, але арешт Аарона та відправлення Ендрю в Істхевен дали їм час відновитися від пережитого кошмару окремо. З моменту повернення Ендрю пройшов цілий тиждень, і Ніл був упевнений, що вони все ще не поговорили про ту ніч, так само як вони не говорили про причини смерті Тільди Міньярд.
Аарон просто проігнорує Ніла, підніми він цю тему, і Ніл не мав достатньо значущого секрету, щоб змусити Ендрю першому потягтися до Аарона. Кевін не втручатиметься в братні стосунки, а Ендрю просто відмахнеться від Нікі, якщо він спробує. Ваймак пообіцяв триматися осторонь їхніх особистих проблем, хоча він ледь не переступив межу, коли команда опинилася в небезпеці. Рене могла б утримувати увагу Ендрю досить довго, щоб виростити в ньому думку про примирення, проте Аарон її слухати не стане.
Цей висновок залишив лише кілька можливих варіантів розв'язання проблеми, але Ніл встиг видалити номер Бетсі Добсон того ж дня, коли Ендрю вбив його в екстрені контакти. Аарон казав, що ніколи не спілкувався з Бетсі, але він не міг не помітити своєрідну прихильність Ендрю до неї. Можливо, він дозволить їй стати посередником їх спілкування у відокремленій обстановці. А якщо Аарон відмовиться, Кейтлін дасть фінальний поштовх. Умовити Ендрю буде завданням складнішим, можна сказати, реальним подвигом. Навіть якщо тверезість не змінила його хорошого ставлення до Бетсі, переконати його відкритися Ааронові буде просто за межею можливого.
Він задумався, а чи взагалі знає Бетсі про проблеми братів.
— Ніл?
Джостен підняв погляд, щоб подивитися на Метта, що застиг у дверях. Зайнятий думками, він навіть не помітив, як Бойд встиг зібратися та вийти з кімнати. Метт виглядав щиро здивованим, заставши Ніла в тому ж положенні, в якому залишив його кілька хвилин тому.
— Ти в порядку? Нам вже час.
Якщо Ніл запізниться на тренування вдруге поспіль, Кевін, ймовірно, посадить його на лаву. Ніл узяв ключі з комода.
— Все нормально. Ден вже дала тобі новий розклад Аарона? — коли Метт кивнув, Ніл пояснив: — Я передумав. Я з усім розберусь. Є ідея.
Метт переслав розклад Нілу, поки той зачиняв двері. Ніл відчув вібрацію в кишені, але не почав відкривати сповіщення по дорозі на стадіон. Екран його телефону був надто маленьким, щоб хтось міг прочитати повідомлення через плече, однак у Нікі напевно засвербить дізнатися, хто пише Нілу повідомлення в таку рань. Пізніше треба буде дістати номери Бетсі та Кейтлін. Якщо пощастить, у Ден є обидва.
Ранкове тренування пройшло у тренажерному залі. Назад Ніл поїхав із групою Ендрю, але зупинився біля кімнати дівчаток, щоб у черговий раз замаскувати синці. Вдалині від Ріко він став виглядати значно краще вже через тиждень, проте тональник все ще залишався необхідністю. Під пов'язкою на вилиці все давним-давно зажило, але Ніл, як і раніше, не знімав її та не говорив старшокурсникам, що під нею ховається. Група Ендрю та Еббі з Ваймаком знали про татуювання, а значить приховувати її й далі не було особливого сенсу.
— Елісон, — несподівано сказав Ніл, попереджаючи, що збирається поворухнутися.
Вона відібрала руку від його обличчя, і Ніл потягнувся до пов'язки. Він не знав, де можна було чіпати, а де ні, вся щока здавалася холодною через консилер. Здогадавшись, що він намагається зробити, Елісон відштовхнула його руку, сама підхопила край пов'язки довгими наманікюреними нігтиками та стягнула її одним плавним рухом.
Рейнольдс знадобилося всього пів секунди, щоб усвідомити побачене, після чого вона приголомшено підскочила на ноги.
— Ти, бляха, смієшся з мене?
Ден готувала сніданок на кухні, а Рене сиділа у спальні, проте обурений тон Елісон змусив усіх зібратися на крик. Ден з'явилася зліва, тож помітила першою. Вона зупинилася як укопана буквально на секунду, а за мить уже сиділа на дивані, там, де зовсім недавно сиділа Елісон. Ніл і не знав, що вона може бути такою швидкою.
— Це жарт, — запевнила Ден, хапаючи Ніла за підборіддя. — Ніл?
— Він сказав, що я переведуся до Воронів, — зізнався Джостен. — Сказав, що я можу дограти цей сезон із Лисами, але восени переведуся до Едгара Алана. Вони зробили це як підготовку, і я не зміг їх зупинити. Я хотів, щоб ви знали, якщо раптом Ріко почне говорити про це. Неважливо, що він скаже, я ще Лис. І я не збираюся нічого підписувати.
— Позбався її, — сказала Ден.
— Вона постійна, — нагадав Ніл.
— Ніщо не вічне. Позбудься її. Метт дасть тобі грошей.
— Він дасть, або я дам, — втрутилася Елісон. — Не хочу бачити це у себе на полі. Одного тавра Кевіна вистачає, щоби всю атмосферу зіпсувати.
— Адже Кевін знав про це? — Несподівано розпалилася Ден. — Він знав, що Ріко збирається зробити з тобою, і все одно відпустив тебе. Коли я його побачу...
— Ти нічого не зробиш, — перебив її Ніл. — У Кевіна не було жодного права зупиняти мене.
— Він відпустив тебе замість себе.
— Ні. Кевін не має до цього жодного відношення. Він знав, що його це не стосується.
Ден явно не очікувала такого повороту. Її гнів моментально змінився збентеженням.
— Ти казав, що так Ріко хоче дістатись Кевіна.
— Я сказав, що Ріко звернув на мене увагу через зв'язок із Кевіном, — поправив Ніл. — Я не казав, що через це поїхав. Просто подумав, що ви повинні знати про це перед початком сезону.
Ден дозволила йому встати, але не дала піти, встигнувши перехопити його лікоть. Ніл глянув на неї, але Вайлдс дивилася через всю кімнату кудись у порожнечу. Минула хвилина, перш ніж вона заговорила.
— Ти ж і не збирався їхати додому на Різдво, правда? Вся ця нісенітниця про дядька, що прилітає в Аризону — ти все це придумав, щоб ми просто не ставили незручних питань і не питали, чому ти не поїхав із Кевіном до Нью-Йорка.
Брехати не було сенсу.
— Так.
— Я вже зрозуміла, що ти не довіряєш нам, — почала Ден. — Мені це, звичайно, не подобається, але ми досить непогано уживалися з цим цілий рік. Ми не тиснули на тебе, не просили розповісти більше, ніж ти хотів, і ніколи не питали, у чому причини такої поведінки. Не роби так з нами. Не треба сидіти тут і брехати нам в обличчя, — вона нарешті подивилася на нього, куточки її губ опустилися в розчаруванні. — Ми твої друзі. Ми заслуговуємо на краще відношення.
— Якби ми завжди отримували те, на що заслуговуємо, ми б не були Лисами. — Ніл вивільнився з її хватки. Вона відпустила його без боротьби, виглядаючи трохи зляканою такою різкою реплікою. Ніл намагався придушити зародження провини, але не впорався з цим. — У мене ніколи раніше не було друзів. Я не знаю як це працює. Я намагаюся, але на це потрібен час.
Час був чимось, що в нього майже не лишилося. Ніл не став згадувати про це. Ден прийняла своєрідне вибачення зі втомленим кивком, і вони дозволили йому спокійно піти. Ніл затримався у себе у ванній, щоб накласти свіжу пов'язку поверх тату. До початку занять залишався вільний час, тому він сів за стіл із підручником. Ніл збирався переписати лекцію з минулої пари, але натомість непомітно вбив весь час, відсторонено малюючи лисячі лапи по всій сторінці.
Ніл не писав Ден до обіду, даючи їй кілька годин, щоб заспокоїтися. Або вона вже вибачила його, або просто забула про ранковий інцидент, тому що відповіла практично відразу та надіслала потрібні номери. Ніл одразу забив обидва у телефон. Нікі мав звичку спамити Нілу десятками повідомлень на день, а Ніл не міг втратити контакти цих двох дівчат.
Спочатку він вирішив зайнятися Кейтлін. Мабуть, він застав її під час пари, тому що відповіла вона тільки через годину. Усього пара повідомлень допомогли зрозуміти, що сьогодні у них не було часу поговорити. Однак Кейтлін пообіцяла виділити час для розмови завтра, що вже було досить добре.
Вдень Ніл нарешті отримав довгоочікуване підтвердження: навіть відмовившись від пігулок, Ендрю продовжував щотижня відвідувати Бетсі. Ніл дізнався, коли в Ендрю призначено зустріч, і припустив, що у Бетсі знайдеться вільний час між відвідуваннями пацієнтів. Переконавшись, що Ендрю прямує до Реддінга, він зібрався з силами та набрав Бетсі.
— Доктор Добсон, — ввічливо відповіла Бетсі з другого гудка.
— Це Ніл, — видав Джостен у лоба, продовживши, перш ніж вона встигла прикинутися здивованою або висловити радість з приводу його несподіваного дзвінка. — Мені треба тільки так чи ні. Якщо ми вмовимо Аарона та Ендрю на спільний прийом, ви зможете допомогти їм?
Повисла коротка пауза.
— Я, безперечно, дуже постараюся.
— Не треба старатися, — відрізав Ніл. — Не треба прикидати. Це дуже важливо. Зможете чи ні?
— Так, — він зміг розчути усмішку в її голосі: не веселу, а якусь схвальну. — Якщо ви приведете їх сюди, я про них подбаю. І, Ніле? — покликала вона, коли він відсунув телефон від вуха. — Мені подобається твій чесний бік.
Він кинув слухавку.
***