DEAD HEARTS 🔞

Розділ 23. Про те, як Асторія все розповіла

АННАБЕЛЬ

За кілька днів до Святвечора в Хогвартсі сталося диво.

Під час сніданку Скорпіус Малфой, охайно зачесаний, чисто поголений і голочки одягнений увійшов у Велику залу з великим букетом білих півоній, обсипаних чарівним пилком і підніс цей букет Лілі Поттер. Всі були такі ошелешені, що навіть шкільний хор, який у цей час репетирував Різдвяний гімн, збився з нот і почав шептатися, а потім безладно і невпевнено затягнув «Дванадцять днів». Напевно, тому ніхто не чув, про що вони там говорили. Лілі Поттер перелякано притискала до себе півонії та підозріло дивилася на Скорпіуса, поки він сидів навпочіпки поруч із її лавою і говорив щось з незвично серйозним обличчям, граючи краєчком мантії Лілі.

Дійство це було таким незвичайним і ні на що не схожим, що за ним спостерігали навіть викладачі, а деякі особливо чутливі вчительки, які не вірять в те, що такий красивий і вихований хлопчик може бути здатний на зло, почали охати, ахати та розчулюватися. До нудоти.

— Що може бути прекраснішим і чистішим за ж перше кохання, нічого, ні-чо-го, — цвірінькала професорка Містідей, поливаючи вафлі сиропом.

— Чистішим, — фиркнула мадам Нікербокер, нова професорка історії магії, дуже доглянута і пухка дама років п'ятдесяти. Її найняли після того, як професор Бінс того року, прямо посеред уроку подивився на сплячу аудиторію, махнув рукою і відійшов у інший світ, — Думайте, що кажейть, Меруло. Який кохання?

— А Поттери, Поттери, тільки подивіться! — перебила її не менш вразлива мадам Сіністра, викочуючи очі в бік Джеймса і Теда, які стежили за Скорпіусом поверх тарілок, наче два вовкодави — за кішкою.

Альбус, який перед цим спостерігав за чутливою сценою з-під чубчика, з білим, як крейда обличчям, раптом з гучним рипом відсунув лаву і майже бігом вийшов з Зали, на ходу сильно зачепивши плечем Скорпіуса, що якраз підвівся на ноги. Той коротко озирнувся йому вслід.

— О. Старший брат, — значно скинула виделку мадам Сіністра,— Опікується!

— Та припинійть вше, Авроро, — процідила Нікербокер, — Дивно, як це міс Поттер і містер Мальфой взагалі залишиль в школа. Якщо хочете знати мій думок — це шкандаль.

— Цього року замку і без того вистачає скандалів, професоре, дякую покірно, — сухо відгукнулася директриса, помахом палички піднімаючи в повітря заварник, — А доньку Гаррі Поттера, світла йому пам'ять, вигнали б з цього замку тільки через мій труп.