DEAD HEARTS 🔞

Розділ 24. Про те, як добре вдома

ДЖЕЙМС

«НОРА»

До того моменту, як ми, нарешті, дісталися Лондона, снігу випало до дупи. Буквально до дупи, настільки, що дядькові Рону довелося піднімати в повітря наш колдомобіль — інакше було не проїхати. Не те щоб він засмутився.

— Тільки не кажіть мамі та тітці, гаразд? — ніяково пробурмотів він, зсунувши шапку нагору, і перемикнув передачу на «П» — «політ». Наш невидимий апарат сіпнувся і почав поступово підніматися над парковкою, — Я обіцяв їй, що приберу з машини левітаційні чари. Вона не знає.

— Та-ату! — засуджуюче закотила очі Роуз, затиснута між Снікерс і Альбусом. Малий піздюк сидів, демонстративно віджавшись у вікно і начепивши на голову свої блядські навушники. Хоч пику вимив, і на тому спасибі. Снікерс мовчки витріщалася на свої квіти. Вигляд у неї був нещасний. Вона явно не розуміла, що зробила не так, і чому Альбус всю дорогу з нею не розмовляє. Тед в образі Балтімора досі сидів у нього на руках і невдоволено смикав хвостом. Він, своєю чергою, не розмовляв зі мною. Як і всі інші. Ну і  будь ласка нахуй. Мені, може, теж не хотілося з ними говорити. Хоча, кого я обманюю, хотілося. Я штук десять мемів зберіг, щоб Теду показати.

Бляха, ну і паскудне ж буде Різдво.

— Що "тату"? — обурився дядько, вмикаючи двірники, — Подивися у вікно! Наче кінець світу почався. У таку погоду ми й до Великодня до «Нори» не доберемося, — Рон обережно облетів ліхтарний стовп, набираючи висоту над вокзалом, — І взагалі, краще пристебніться. І, цей, якщо кого укачає, ось пакети. Тримай, Лілі. Джеймсе, ти як? Порядок? — він зсунув брови, побачивши, як я притулився до вікна.

— Все нормально, — відгукнувся я, притискаючись лобом до скла і спостерігаючи за тим, як хтось під великою чорною парасолькою притримує дверцята чорного "ролса", і як моя Грінграсс сідає туди. Зникає на задньому сидінні. Моя Грінграсс? Чужа Грінграсс. Чия завгодно Грінграсс. Чия попало, бляха, Грінграсс. Тільки не моя.

— Та вже краще не буває, — єхидно відгукнулася Роуз, розмотуючи свій в'язаний шарф, — Джеймс сьогодні всіх образив.

Зразкова дівчинка. Просто розумниця. П'ять балів Грифіндору, стукачка кирпата.

— Он як, — дядько подивився в дзеркало заднього виду на компанію «скривджених», покосився на мене вигнув рот підковою — він завжди так робив, коли стикався з надто важким для нього завданням. Наприклад, точно таке ж обличчя у нього було, коли ма намагалася пояснити йому...