DEAD HEARTS 🔞

Розділ 19. Про те, що ще відбувалося в замку, поки Джеймс спав

Грудень

Іржава стрілка на міській вежі з годинником зарипіла і встромилася в цифру дванадцять. А ще за мить повітря загусло і виплюнуло на бруківку двох людей.

Аннабель важко зітхнула, схопилася за бік, а потім її порожньо вивернуло в сніг.

— Несхоже на чарівне село, — зауважив Поттер, роздивляючись сплячу вулицю, — Гей, Грінграсс, ти як там? Все добре?

— Портальна хвороба. З дитинства мутить від цих штук, — Аннабель викинула хустку в смітник і коротко глянула на Поттера. — Ходімо, — тихо промовила вона і попрямувала по зледенілій дорозі в бік лісової галявини, де стояв неживий будинок Пінкберрі. Високі стіни з блискучої білої цеглини надійно оберігала висока огорожа, всипана залізними піками та вкрита ковдрою з плющу та снігу.

— Нагадай, як нам пробратися всередину?

— У дитинстві ми з Керолайн часто бігали від місцевих гремлінів, — Аннабель скинула каптур і помацала старі крижані цеглини, — Вони постійно цупили в нас усілякі дрібнички, коли ми влаштовували в лісі пікнік. Ми втікали від них. І одного разу знайшли чорний хід... Ось, здається тут.

Вона розсунула колючі гілки й вони побачили зарослі корінням подвійні дверцята на замку.

— Алохомору краще не використовувати, — вона перехопила руку Джеймса за зап'ястя, — Будинок під охороною. Відреагує на будь-які чари злому, замкне всі двері й накриє територію захисними чарами. Навіть трансгресувати не вийде.

— Тоді як ми?..

— Задля цього ти й тут. Я чула, ти два рази збігав з маглівської в'язниці, — і вона кивнула на замок, — Тож похвалися майстерністю.

— Це наклеп, — пробурчав Джеймс, присівши навпочіпки й оглянувши замок, — Я збігав чотири рази.

— Тобі потрібна якась шпилька? — запитала Аннабель, підсвічуючи йому зеленим світлом палички.

— Фільми все брешуть, Грінграсс, — Джеймс поліз у внутрішню кишеню і в темряві щось задзвеніло, — Шпилькою ти такий замок не відкриєш. Та й відмичкою абиякою. Добре, що я колекціонер, — і він струснув кільцем з цілою купою дивних металевих штук.

— А поки засмагаємо, скажи мені одну річ — пропихтів він, пробуючи одну відмичку за одною, поки Аннабель тупцювала поруч і поплескувала себе по плечах, щоб зігрітися, — Чому від чар злому будинок захищений, а від простих відмичок — ні? — він подув на замерзлі пальці.