DEAD HEARTS 🔞

Розділ 5. Про Офіційно Нікого та ананасові дольки

ДЖЕЙМС

Перший навчальний тиждень в Хогвартсі почався з похорон.

Помер професор Слизоріг.

В понеділок Слизоріг не прийшов на урок, і це було дивно, адже він тримався за викладацьке крісло міцніше, ніж бульдог за сосиску. Коли Слизоріг не з'явився і на другий, і на третій день, всі забили тривогу, прийшли до його кабінету, і побачили, що професор зіллєваріння лежить у своєму кріслі — весь розпухлий і желатиновий, вкритий ананасовими часточками.

Як з'ясувалося пізніше — він вдавився однією з них.

І все. Смерть.

Безглузда ананасова смерть.

День для похорону видався чудовий. Як в одному з цих серіалів з BBC, ну знаєте, типу «Абатства Даунтон», або ще чогось. Похмуре небо, все сире і точиться вологою, зелений парк, мокрий замок і труна зі старцем у вовняному костюмі. Так і чекаєш, що звідкілясь прийдуть люди в капелюхах, розсядуться навколо труни, почнуть палити трубки та з'ясовувати, хто вбив професора.

Ховати його вирішили на викладацькому кладовищі на березі, поруч з білою гробницею попереднього директора, Альбуса Дамблдора. Казали, що вони типу товаришували, тому це правильно.

За останні двадцять років померло немало викладачів, і всі побажали знайти вічний спокій поруч із Дамблдором. Ну або директорка Макґонагал вирішила, що вони цього бажають.

Коли всі розсілися, Макґонагал прийнялася читати поховальну промову. Іноді вона переривалася і промокала очі хустинкою. В натовпі слухачів лунали схлипування і зітхання, час від часу було чутно трубний слоновий звук, коли професор Штебль шморгалася в хустку.

В першому ряді сиділи слізеринці. Всі в чорному. З квітами.

Я спостерігав за усім цим здалеку. Сидів на покритому равликами надгробка якогось професора Трелоні та палив.

Думайте, що хочете, але з деяких пір мене страшенно віджахує від трун, могил і взагалі усього, що пов'язано зі смертю.

Дайте вгадаю.

Вам, мабуть, дуже цікаво, що сталося зі мною, ну, після? Що зробив Малфой, коли побачив, що я живий. Що я зробив із ним? Та що я бачив там?

Ну, по-перше, окрім Аліси та Теда ніхто не знав, що я помер. Малфой і Грінграсс вважали, що я просто важко поранений. Десь за пів години на ту, тепер навіки прокляту галявину, прискакали цілителі. Але там вже нікого не знайшли. На сніданні ходили чутки, що когось напередодні вночі кепсько поранило, але, як це зазвичай буває з чутками, за ніч і ранок вони встигли змутувати, і все думали, що когось поранило під час матчу з Рогатим Змієм, або вкусила змія, або навіть Нессі.