DEAD HEARTS 🔞

Розділ 34. Про Колиску та велику зраду

ДЖЕЙМС

Мені знову снився кошмар.

Цей їбучий кошмар.

Знову я блукав підземеллям, намагаючись зрозуміти, звідки лунає клята пісня. Знову, як і раніше, я знайшов дивну печеру. І труну з мертвою дівчиною.

Але якщо раніше сон обривався на цьому моменті, то сьогодні...

Сьогодні в ньому раптом почало відбуватися така нев'їбенно огидне паскудство, що я навіть вникати в нього не став. Просто висмикнув себе скоріше зі сну, судорожно зітхнув і прокинувся, з полегшенням побачивши знайомий червоний полог.

Ну дякувати богу.

Чи... ні?

Я моргнув і уважніше вдивився в цей полог.

Щось із ним було не так.

Тканина в мене над головою справді була оксамитовою і червоною, але це не був полог мого ліжка.

Ця тканина була важкою і старою, то тут, то там її вкривало павутиння і бридкі брудні плями. Вона нависала наді мною шарами, витягуючись нагору під хвилясту стелю, всипану гострими сталактитами та плямами блискучого кришталю.

Там вона перепліталася із заростями якоїсь дивної рослини, схожої на бобове стебло, тільки значно, значно більшої, від якої на всі боки тягнулися стеблини тонше.

Я ковзнув по одній з них досі сонним і млявим поглядом, і раптом побачив свої руки.

Вони були підняті в мене над головою. Стеблина міцно обпліталася навколо моїх зап'ясть, стискаючи їх так, що я не відчував своїх пальців.

Я підхопився, розплющивши очі й раптом згадав все так чітко, повно і детально, що мене знудило на підлогу.

Я коли підняв голову, нарешті зміг роздивитися місце, у якому опинився.

Це була печера. Величезна, як амфітеатр, заросла рослинами, грибами та магічними мінералами. Все це виглядало страшенно хворим і вмираючим. Гриби викидали хмаринки жовтого пилку. З рослин крапало щось гниле. По землі стелився їдкий, туман, а зі стін слабко били тоненькі забруднені водоспади, стікаючись на пористій землі в смердючі озерця і неглибокі колодязі.

Центр печери заповняли золоті жаровні у формі змій, обрамлені важкими золотими рамами дзеркала і милі червоного оксамиту з важкою бахромою, які робили це місце схожим на якийсь моторошний будуар.