Володар Таємниць 2: Коло Невідворотності

Частина 1: Кошмар. Розділ 12: Підводні течії

Покинувши старий шинок, Луміан знову став настороженим, крадучись стежкою, якою він завжди повертався додому.

Звісно, він помітив одного з головорізів Понса Бене, який ховався за деревом і шпигував за перехожими.

«Священник не знає, коли варто зупинитися...» — пробурмотів собі під ніс юнак.

Але хлопець не міг вжити жодних заходів у відповідь.

Його особисті можливості були обмежені й він не міг ризикувати, привертаючи увагу з боку Церкви Вічно Палаючого Сонця в регіоні Дар'єж. Інквізиція в одну мить накинулася б на нього, а це означатиме приреченість і для Аврори.

Луміан не був на межі відчаю, і у нього наразі не було потреби покидати село, тому єдиним розумним рішенням було викрити непорядну діяльність святого отця і змусити його перевестись у монастир.

Але це було легше сказати, ніж зробити. Хлопцеві потрібно було бути обережним і хитрим, як тоді, коли він дозволив іноземцям дізнатися про роман священника з мадам Пуалі.

Парубок не хотів розводити великого галасу з цього приводу. Він знав, що Беост, адміністратор і місцевий суддя, пильно стежить за своєю репутацією. Якби хлопчак вивів на світло правду про пікантне становище мадам Пуалі, він не отримав би нічого хорошого у відповідь. Найімовірніше, Беост накинувся б на нього, сповнений люті та бажання помсти.

Тоді йому не залишиться нічого іншого, як тікати з Корду, а священник з адміністратором переслідуватимуть його все життя.

Він рухався з обережністю, йдучи вузькою вуличкою, що зміїлася між будинками.

На своєму шляху, щоб залишатися непоміченим, Луміан покладався на кмітливість і навколишнє середовище. Він ховався за стінами, прослизав через двері та ховався за деревами, коли це було необхідно. Наближаючись до кінця провулка, він почув відлуння голосів.

— Гійоме, чому ми витрачаємо час на те, щоб цілий день ганятися за хлопчиськом? Давай сьогодні ввечері підемо до будинку Аврори та спіймаємо його. У нас перевага в кількості, а бойових здібностей Аврори не вистачить, щоб зупинити нас. Ми навіть можемо отримати підкріплення, якщо знадобиться.

«Гійом... священник теж тут...» — юнак зупинився, відійшовши в куток, щоб підслухати їхню розмову і дізнатися, які плани на нього має церковнослужитель.