Володар Таємниць 2: Коло Невідворотності

Частина 1: Кошмар. Розділ 14: Інші чудовиська

Після тривалих пошуків Луміан натрапив на чималу кількість золотих, срібних та мідних монет. Загалом тут було 197 верлів і 25 коппетів.

Серед них лише п'ять луїдорів.

Що стосується паперових купюр, то він виявив лише кілька ймовірних залишків.

Окрім грошей, юнак також знайшов маленьку синю книжечку.

Книга, яка мала сірувато-блакитну обкладинку та розмір приблизно 21 на 28,5 сантиметрів, була широко розповсюдженою у селах та містах Інтіса.

Це альманах, змішаний з релігійними вченнями двох основних Церков. Він мав досить позитивний вплив, спонукаючи до праці і допомагаючи хліборобам і пастухам у землеробстві, випасанні худоби та виготовленні сировини, предметів і всякого іншого, а також збагачуючи їхнє духовне життя.

Хоча минуло майже два століття відтоді, як імператор Розель запровадив обов'язкову освіту, все ще існувала велика кількість фермерів, пастухів і робітників, які вміли писати й читати не більше кількох слів і були неграмотними в усьому іншому. Вони могли покладатися лише на пояснення інших людей з їхнього оточення, щоб отримати необхідні інструкції з синьої книги, яку люди так і називали.

Луміан безтурботно перегорнув кілька сторінок і зрозумів, що синя книжечка нічим не відрізняється від його власної. Хіба що виглядала трохи давнішою.

«Тут є синя книга і так багато верльдорів, ця сім'я, безсумнівно, була однією із найбільш заможних у цьому селі. Таких родин у Корду не більше п'яти...» — хлопчина викинув синю книгу і позапихав золоті, срібні та мідні монети у кишені. Деякі з них він сховав глибоко в кишені бавовняної сорочки, деякі — у кишені штанів, а деякі безладно запхав у кишені шкіряної куртки.

Хоча парубок знав, що це багатство неможливо перенести в реальний світ, він не міг встояти перед тим, щоб не збирати всі монети на своєму шляху.

Ці маленькі дрібнички із золота, срібла чи міді здавалися йому неймовірно привабливими.

Коли він був безхатьком, то цінував кожну монету, яка йому траплялася, навіть якщо це був лише мідяк. Він часто йшов на ризик і бився з іншими, аби тільки зібрати ще трохи дріб'язку.

Розвідавши місцевість, Луміан підняв сокиру і обережно пішов до зруйнованої будівлі, ближче до червонувато-коричневої гірської вершини.