Володар Таємниць 2: Коло Невідворотності

Частина 1: Кошмар. Розділ 20: Звичаї

Луміан підсвідомо затамував подих і трохи відступив.

Нарока не пішла в його сторону. Натомість вона поволі увійшла до малого лісу і зникла в глибинах ночі.

Хлопець був дещо занепокоєний: «На вигляд з нею не все гаразд... Щось трапилось? Останнім часом у селі все більше і більше ненормальних явищ».

Деякий час він продовжував дивитись на вулицю, ніч знову поринула у безтурботність. Лише колихання листя свідчило про існування вітру.

— На що ти дивишся? — голос Аврори раптово пролунав з-за його спини.

Луміан обернувся і побачив сестру, одягнену в піжамний костюм з двох частин.

— Ти теж помітила щось дивне?

— Ні, — відповіла Аврора, її світле волосся було дещо скуйовджене і пухнасте від того, що вона тільки-но прокинулась.

Дівчина сердито додала:

— Я не бачу нічого незвичного. Лише те, що хлопець переді мною замість того, щоб спати, посеред ночі тиняється перед вікном.

«Як це можна вважати серединою ночі, сонце зійде щонайбільше через годину...» — за звичкою пробурмотів Луміан. Тоді він спитав:

— То ти прийшла не через сову? Хіба ти не бачила Нароку надворі?

— Нароку? — на обличчі Аврори виднілася розгубленість, що було великою рідкістю.

Парубок розповів усе, від того моменту, як він прокинувся і усвідомив, що за вікном була чиясь тінь, до дивакуватої поведінки старенької, яка прямувала до лісу.

Щодо особливої риси, яку той виявив під час медитації уві сні, він планував спершу порадитись із таємничою жінкою, перш ніж вирішити, чи розповісти про це Аврорі, чи поки що не варто, щоб сестра не завадила йому отримати надздібності.

Аврора насупила свої красиві світлі брови.

— З Нарокою вже могло щось статися... Піди провідай її на світанку.

— Що могло статися? — підсвідомо запитав Луміан.

— Звідки мені знати? Я її не бачила, тому не можу точно сказати, — огризнулась у відповідь дівчина.

— Ти справді її не бачила? — він гадав, що його сестра весь час наглядала за ним.

Аврора сказала кепкуючи: