Володар Таємниць 2: Коло Невідворотності

Частина 1: Кошмар. Розділ 42: Мадам Ніч

Луміан був вражений каретою, запряженою «демоном», і реакцією нежиті. Він забув, що мав пручатися, і невидима долоня штовхала його понад десять секунд, перш ніж він нарешті зупинився.

Хоча карета віддалялася, він все одно чітко бачив обличчя жінки своїм орлиним зором.

Її довге каштанове волосся було високо зав'язане, а карі очі – красиві та яскраві. Вона мала світлі брови, була одягнена у свіжу зелену сукню і вінок з квітів, що нагадував лаврову корону. У неї була елегантна і гідна аура.

«Мадам Пуалі!»

Першою думкою хлопця було, що жінка в кареті – це мадам Пуалі, дружина адміністратора і коханка священника.

Проте, придивившись уважніше, він помітив очевидну різницю між ними. Мало того, що їхня аура сильно відрізнялася, так ще й зовнішність була зовсім іншою.

Пані в кареті мала м'якші та більш зрілі риси обличчя.

Якби Луміану довелося порівнювати, він би описав жінку в кареті, як сестру мадам Пуалі, старшу на сім чи вісім років.

У цей момент вона сиділа у відчиненій кареті, запряженій «демоном». В оточенні незліченних немертвих та лицаря смерті, вона прямувала до далеких гір і лісів, ніби була на якомусь магічному патрулі.

Аврора відвела погляд і побігла до брата. Біжучи, вона кричала:

– Не стій як стовп, тікай звідси!

Юнак вирвався зі свого заціпеніння й дочекався, поки його наздожене сестра, а потім великими кроками і побіг до найближчого краю пустелі.

Незабаром вони відчули, ніби пройшли крізь ілюзорну завісу або товстий шар води.

Сцена перед ними змінилася.

Пустеля раптом зникла, наче бульбашка. Прозора річка, свіжа трава з обох боків і зелені дерева — все це відразу потрапило в їх поле зору.

Для Луміана та Аврори цей пейзаж був настільки знайомим, що вони одразу зрозуміли, де опинились.

Брат і сестра все ще знаходилися неподалік від Корду!

Саме тут Ава Лізьє пасла своїх гусей!

– Ми повернулися... – парубок не був ні здивований, ні розчарований. Натомість він озирнувся, переконуючись у своїй правоті.

Аврора перевела подих і сказала:

– Незалежно від того, навмисно мадам Пуалі зробила це чи ні, ми не можемо зараз повернутися до села.