Арі побачила залізні Гоґвортські ворота, а біля них гоблін. Схоже це професор Флитвік. Він стояв на тому самому місці, що й завжди.
Під ногами Арі хрускотів гравій. Дівчина йшла трохи звивистою доріжкою, а з обох боків її оточували невисокі дерева, вкриті зеленим листям. На вулиці приємно пахло вогкістю. Схоже, нещодавно тут пройшов дощ, а може й злива, бо земля була трохи м'якою. Арі вже достатньо наблизилася до воріт.
— Професор! — вона непомітно підійшла ззаду до чоловіка і вискочила з-за кущів.
— А-а-а! — заверещав той. Гоблін повернувся, аби насваритися, як раптом заклякнув на місці та витріщився на дівчину. Арі зобразила, ніби вона бентежиться та почала закривати обличчя руками.— Професоре, не треба на мене так глядіти, я можу й почервоніти...
— Овва! — вигукнув той, — міс Арі, невже ви заговорили віршами?Чоловічок засміявся... (якщо я зараз же не виправлю слово «чоловічок», професор Флитвік поб'є мене...)
Точніше буде, ЧОЛОВІК, засміявся. Арі присіла навшпиньки та обійняла професора. Його і тільки його вона любила у цій школі (не дивлячись на те, що дівчам вона частенько залишалась у нього на додаткові уроки через непослух та бунти).Коли вона підійнялася, то відразу почала поправляти довгу вільну спідницю чорного кольору, аби не пом'яти.
— Як ти виросла, моя дівчинко, — з мокрими очима пробелькотів Флитвік. — Ох, Арі, прийми мої співчуття на рахунок тітки...
— Все нормально, професор, не варто справді, — Арі легенько кивнула головою на знак подяки, — вона ж не вмирає, а просто захворіла.
— Ох-ох, — майже застрибав на місці той, — ти ж тепер викладаєш у нас Гербалогію! Як я тобою пишаюся...
— Ну, що ви професор, — Арі струснулась усім тілом від різкого подуву прохолодного вітру.На вулиці настала глибока ніч. Нарешті на небі з'явилися зорі, а місяць холодного відтінку, намагався допомогти деяким людям знайти дорого додому.
— Вибачай, що затримав, біжи у Гоґвортс та зігрійся, бо ти так легенько одягнута! — одним помахом чарівної палички, Флитвік прочинив залізні ворота, які зі скрипом від'їхали назад.
— Дякую, ще побачимося, — посміхнувшись, Арі швидким кроком попрямувала до замку.
Гравій змінився твердою землею. Ще трохи і вона опиниться з одного боку від озера. Повітря було легким, та водночас, чарівним.
Вогні Гоґвортсу приваблювали своїми яскравими кольорами. На вулиці дув сильний вітер який сповіщав про початок осені, а те світло, яке лилось з вікон, здавалося, зігрівало.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Блукати в сутінках невдачі
FanfictionНахаба, трохи добра, не ставиться з серйозністю до життя - усе це про Арі, Арі Стрейдж. Деяким людям відома як «улюблениця міс Невдачі». Життя її змінилося, відколи дивно вбраний поштар приніс їй листа з запрошенням викладати в школі чарів і чаклунс...