Блукати в сутінках невдачі

Міністерство Магії

«Триклятий Снейп! - лаяла подумки вона чоловіка, - він навмисне мене дратував чи так... ЧИ ТАК? ТА ВІН ЗНУЩАВСЯ З МЕНЕ!»

Справа була ось в чому. Аби виростити оксамитову конюшину та хижу ромашку, потрібна місячна роса, яка з'являється лише на повний місяць. Снейп попросив аби та завтра о восьмій вечора принесла рослини. Так, повний місяць був, але дівчина дуже втомилася за час поїздки та й ця неприємна зустріч у коридорі. Можливо, це й була її провина, що Арі сама наштовхнулася на нього, але вона не любила це визнавати, а Снейп зі своїм: «Я це вже зрозумів» і пересторогою, аби та не врізалася ще в кого, трохи роздратував дівчину. Вона знала, що сердиться не на нього, а на себе, на те що не слідкувала за тим, куди йде, та на те, що доволі таки агресивно поставилася до зовсім незнайомої їй людини. Арі трохи засмутилася. Їй стало соромно. Можливо, завтра вдасться перепросити... ще раз. Під час вечірньої зустрічі.

Дівчина зійшла схилом до забороненого лісу. Біля хатини Геґріда, на відстані шести-п'яти метрів, розташувалась невелика галявина розміром 20-20 метрів. У світлі місяця вона видавалася синьо-зеленою. Арі відразу помітила кришталеві краплинки, які збиралися на кінчиках невеличкої трави. Місячна роса, виблискує неначе діамант або аметист. На поясі дівчини була прив'язана невеличка пляшечка, розміром десять сантиметрів у довжину та вісім в ширину, вона була прозора та зроблена з товстого жовтого скла. Пляшечка легенько похитувалася в такт крокам Арі.

Місяць повністю вийшов з-поза хмар.

- Ось і він, повний місяць, - пробурмотіла вона.

Краплини роси спалахнули у сяйві світла та враз налилися ніжно-ніжно блакитною барвою. Ох, як же вона обожнювала цей момент!

Арі підійшла ближче, взяла пляшку в руки та відкрила її. Підставила до трави, і блакитні капельки відразу почали спадати додолу.

Місячна роса відрізняється від звичайної тим, що вона блакитна та ніжна на дотик, а ще коли вона спадає на землю, то з того місця відразу починає рости нова трава. Ще є роса сонцестояння, вона пекуча, як окріп, але пропалити скло не може. Як тільки роса сонцестояння падає додолу, від неї віє легеньким теплим паром. Траву цієї роси не варто вирощувати в теплицях, бо й так запітнілі вікна, стануть ще більш запітнілими й непроглядними.

Пляшка з місячною росою була майже повна, але Арі подумала, що й цього вистачить, тому закрила її. Вона все ще сиділа на коліна, перебуваючи у своїх думах.