Ейпріл
Цілий день я байдикувала в особняку, не знаючи, чим себе зайняти. В обід Маргарет написала мені смс, що буде у подруги з Софією і пізно повернеться. Тому щоб згаяти час до їхнього повернення, я вирішила ще раз обстежити особняк. Під час обстеження я виявила вхід на задній двір, який раніше чомусь не побачила або може не помітила. Територія була невеликою, але дизайнерською та акуратною. Я йшла плитковою доріжкою, оглядаючи ділянку. Ліворуч від мене стояла невелика дерев'яна веранда. Ближче до огорожі знаходився неглибокий ставок з фонтаном та зоною барбекю. Все було досить сучасно, але надто нудно. Я пройшла далі й помітила позаду веранди грудку землі й відчула різке бажання зайнятися нею. Тому після приїзду Ксав'єра я вирішила запитати його, чи можна мені зайняти ту земельну ділянку.
Весь час я провела на задньому дворі за читанням, вмостившись у кріслі на веранді. Ближче до вечора мені зателефонувала Олівія з радісними новинами про її приїзд цих вихідних. Я була здивована, що дядько дозволив їй, але потім Олівія повідомила, що дядькові зателефонував Ксав'єр і попросив. Я була шалено рада цій новині, але водночас не розуміла, як Ксав'єр дізнався про те, що я хочу зустрітися з сестрою та бабусею. Невже він був удома, коли я розмовляла з Олівією по телефону і все почув? Інших варіантів не було, адже я навіть не встигла з ним про це поговорити. Але все ж таки я була вдячна йому.
***
Я все ще сиділа на веранді спостерігаючи за заходом сонця, притиснувши ноги до тіла. Коли зовні стало дуже холодно, я увійшла всередину і попрямувала на кухню за порцією гарячого чаю. Позаду я почула як вхідні двері різко відчинилися. Я повернулась і від картини переді мною, моє серце впало. Ніколас йшов у напрямку вітальні, притримуючи Ксав'єра, який ледь перебував у свідомості. Його біла сорочка була просякнута кров'ю, яка стікала з рани у його лівому плечі. Одяг Ніколаса теж був у крові, але схоже це була не його, а Ксав'єра. Я похитала головою і поспішила до них.
— Що сталося? Ксав'єр.. він в порядку? Що з ним?
— На один із підпільних клубів напали росіяни й почалася стрілянина. Куля потрапила йому в плече, але її вдалося витягти. При цьому виродок наполегливо просив відвезти його додому. Житиме. Не хвилюйся, — повідомив Ніколас, і я ахнула, широко розплющивши очі. Чоловік почав тягти Ксав'єра в нашу спальню і я поспішила за ними. Ніколас посадив Ксав'єра на ліжко і повернувся до мене.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Уламки минулого
RomanceБезжальний монстр. Жах. Звір. Капо Чикаго і... мій майбутній чоловік. Шлюб, це те, чого я завжди боялася. Але бути племінницею консильєрі Нью-Йорка означає, що це лихо ніколи не залишиться позаду. Цим шлюбом я завдячую дядькові, його сім'ї та останн...